Бондарівна (балада)

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до: навігація, пошук
Бондарівна
автор: народна балада
Джерело: http://www.ukrlib.com.ua/kratko/printout.php?id=90&bookid=0  Wikipedia-logo.png Стаття у Вікіпедії 

Бондарівна


У містечку Богуславку Каньовського пана
Там гуляла Бондарівна, як пишная пава.

У містечку Богуславку сидить дівок купка,
Межи ними Бондарівна, як сива голубка.

Прийшов до них пан Каньовський
та й шапочку ізняв,
Обійняв він Бондарівну та й поцілував.

«Ой не годен пан Каньовський мене цілувати,
Тільки годен пан Каньовський мене роззувати!»

Ой шепнули люди добрі Бондарівні тихо:
«Тікай, тікай. Бондарівно, буде тобі лихо!»

Ой тікала Бондарівна з високого мосту;
Сама ж вона хорошая, хорошого зросту.

Ой тікала Бондарівна помежи горами,
А за нею два жовніри з голими шаблями.

Ой повели Бондарівну помежи крамниці, —
Прицілився пан Каньовський з срібної рушниці:

«Ой чи хочеш. Бондарівно, ізо мною жити,
А чи волиш, Бондарівно, в сирій землі гнити?»

«Ой волю ж я, пан Каньовський, в сирій землі гнити.
Ніж з тобою поневолі на цім світі жити!»

Ой як тільки Бондарівна та цеє сказала.
Ой вистрілив пан Каньовський — Бондарівна впала…

«Ой ідіте до Бондаря, дайте батьку знати:
Нехай іде свою доньку на смерть наряджати!»

Ой посунув пан Каньовський по столу таляри:
«Оце ж тобі, старий Бондар, за личко рум’яне!

Ой на ж тобі, старий Бондар, таляриків бочку, —
Оце тобі, старий Бондар, за хорошу дочку!»

Ударився старий Бондар в стіну головою:
«Бондарівно, моя донько, пропав я з тобою!»

Ой поклали Бондарівну на тесову лавку,
Поки звелів пан Каньовський викопати ямку.

Лежить, лежить Бондарівна день та ще й годину,
Поки звелів пан Каньовський зробить домовину.

Ударили в усі дзвони, музики заграли,
А вже ж дівку Бондарівну навіки сховали!