Біблія (Огієнко)/Єремiя
Матеріал з Wikisource
| <[[../Iсая|Iсая]]> | Біблія (переклад Огієнка) Єремiя | [[../Плач Єремiї|Плач Єремiї]]> |
[ред.] Глава 1
1 Слова Єремії, сина Хілкійїного, з священиків, що в Анатоті, у Веніяминовому краї,
2 що було до нього Господнї слово за днів Йосії, Амонового сина, Юдиного царя, тринадцятого року його царювання.
3 І було воно й за днів Єгоякима, сина Йосіїного, Юдиного царя, аж до кінця одинадцятого року Седекії, сина Йосіїного, Юдиного царя, аж до виходу Єрусалиму на вигнання в п'ятому місяці.
4 І прийшло мені слово Господнї, говорячи:
5 Ще поки тебе вформував в утробі матерній, Я пізнав був тебе, і ще поки ти вийшов із нутра, тебе посвятив, дав тебе за пророка народам!
6 А я відповів: О, Господи, Боже, таж я промовляти не вмію, бо я ще юнак!...
7 Господь же мені відказав: Не кажи: Я юнак, бо ти підеш до всіх, куди тільки пошлю Я тебе, і скажеш усе, що тобі накажу.
8 Не лякайсь перед ними, бо Я буду з тобою, щоб тебе рятувати, говорить Господь!
9 І простяг Господь руку Свою, і доторкнувсь моїх уст та й до мене сказав: Ось Я дав в твої уста слова Мої!
10 Дивись, Я сьогодні призначив тебе над народами й царствами, щоб виривати та бурити, і щоб губити та руйнувати, щоб будувати й насаджувати!
11 І було мені слово Господнї, говорячи: Що ти бачиш, Єремії? А я відказав: Я бачу мигдалеву галузку.
12 І сказав мені Господь: Ти добре бачиш, бо Я пильную Свого слова, щоб справдилось воно.
13 І було мені слово Господнї подруге таке: Що ти бачиш? А я відказав: Я бачу кипляче горня, а перед його звернений з півночі на південь.
14 І сказав мені Господь: З півночі відкриїться зло на всіх мешканців землі.
15 Бо ось Я покличу всі родини царств на півночі, говорить Господь, і вони поприходять, і поставлять кожен свого трона при вході до їрусалимських брам, і навколо при всіх мурах його та при всіх юдиних містах.
16 І буду судитися з ними за всю їхню безбожність, що вони покинули Мене, і кадили іншим богам, і вклонялись чинам своїх рук.
17 А ти підпережеш стегна свої та й устанеш, і будеш говорити їм усе, що Я накажу тобі; не бійся перед ними, щоб Я не злякав тебе перед ними!
18 Бо Я ось сьогодні поставив тебе містом твердинним, і залізним стовпом, і мідяними мурами проти всіїї ціїї землі, проти царів Юди, проти його князів, проти його священиків та проти народу ціїї землі.
19 І будуть вони воювати з тобою, та не переможуть тебе, бо Я із тобою, говорить Господь, щоб тебе рятувати!
[ред.] Глава 2
1 І було мені слово Господнї, говорячи:
2 Іди, і проголоси до вух дочки Єрусалиму, говорячи: Так говорить Господь: Я згадав тобі ласку юнацтва твого, ту любов, коли ти наречена була та за Мною ходила в пустині, в землі незасіяній.
3 Ізраїль то святість для Господа, початок врожаю Його. Всі, що їли його, завинили, зло прийде на них, говорить Господь.
4 Послухайте слова Господнього, доме Яковів та всі роди дому Ізраїля!
5 Так говорить Господь: яку кривду знайшли батьки ваші в Мені, що вони віддалились від Мене й пішли за марнотою, і стали марними?
6 І не спитали вони: де Господь, що нас вивів із краю їгипетського, що провадив Він нас по пустині, по землі степовій, повній ям, по краю сухому та темному, по краю, що в ньому ніхто не ходив, і що там не осілась людина?
7 І впровадив Я вас до родючого Краю, щоб їсти плоди його й добра його. І ви прибули й занечистили землю Мою, і зробили гидотою спадщину Мою...
8 Священики не повіли: де Господь? А ті, хто тримаї Закона, Мене не пізнали, і пастирі повідпадали від Мене, а пророки Ваалом пророкували, та за тими пішли, хто вам не допоможе...
9 Тому то судитися буду ще з вами, говорить Господь, і з синами синів ваших буду судитись!
10 Бо перейдіть острови хіттеян, і побачте, і до Кедару пошліть, та пригляньтеся добре й побачте, чи було там таке, як оце?
11 Чи змінив люд богів, хоч не Бог вони? А народ Мій змінив свою славу на те, що не помагаї!...
12 Здивуйтеся цим, небеса, і затремтіть, і злякайтесь над міру, говорить Господь!
13 Бо дві речі лихі Мій народ учинив: покинули Мене, джерело живої води, щоб собі подовбати водозбори, водозбори поламані, що води не тримають.
14 Чи Ізраїль Мій раб? Чи він теж кріпак, народжений вдома? Чому ж здобиччю він?
15 На нього ревуть левчуки, видають голос свій, і його Край обернули в пустиню, спалили міста його, так що немаї мешканця...
16 Також сини Мемфіса й Тахпенеса на черепі паслися в тебе.
17 Чи ж зробило тобі це не те, що покинув ти Господа, Бога свого, що провадив тебе по дорозі?
18 І тепер що тобі до дороги в Єгипет? Щоб пити воду з Шіхору? І що тобі до дороги в Ашшур? Щоб пити воду з Ріки?
19 Хай караї тебе твої зло, і відступства твої хай картають тебе, і пізнай та побач, що лихе та гірке це, що кинув ти Господа, Бога свого, і страху Мого над тобою нема, говорить Господь, Бог Саваот.
20 Бо віддавна зламала ти, дочко Сіону, ярмо свої, пірвала свої поворозки й сказала: Не буду служити! Бо на кожному взгір'ї високому, і під кожним зеленим деревом ти клалась блудницею...
21 А Я ж посадив був тебе виноградом добірним, увесь він насіння правдиве! І як ти змінилась Мені на виродка винограду чужого?
22 Тому то хоч би ти й помилася лугом, і мила багато собі зажила б, проте плямою буде вина твоя перед обличчям Моїм, говорить Господь Бог!
23 Як ти зможеш сказати: Я не стала нечистою, за Ваалами я не ходила? Подивись на дорогу свою, у долині, чого ти наробила, пустотлива верблюдко, що крутиш дороги свої!
24 Ти як дика ослиця, яка до пустині привикла, що вітер втягаї в жаданні своїї душі, хто заверне її в час її похотливости? Усі, хто шукаї її, не помучаться, знайдуть її в її місяці!
25 Стримуй ногу свою, щоб не бути їй босою, і від прагнення горло свої. А ти кажеш: Пропало, вже ні, бо я покохала чужих і за ними піду...
26 Як для злодія сором, коли буде зловлений, так себе осоромив Ізраїлів дім, вони та царі їхні, їхні зверхники, й їхні священики, й їхні пророки,
27 що говорять до дерева: Ти батько мій, а до каменя: Ти мене породив. Бо до Мене вони повернулись плечима, а не обличчям, а за час свого лиха говорять: Устань та спаси нас!
28 А де ж твої боги, яких наробив ти собі? Хай устануть вони, якщо можуть спасти тебе в час твого лиха, бож в тебе богів, скільки міст твоїх, Юдо!
29 Чого вам зо Мною змагатися? Усі ви відпали від Мене, говорить Господь.
30 Надармо Я бив синів ваших, науки вони не взяли, а ваших пророків ваш меч поз'їдав, немов лев той винищувач!
31 О ви, покоління, почуйте це слово Господнї: Чи пустинею був для Ізраїля Я? Чи може землею великої темряви? Чому ж каже народ Мій: Ми вільно буяїмо, вже не прийдемо до Тебе?
32 Чи панна забуде оздобу свою, наречена про стрічки свої? А народ Мій про Мене забув незчисленні вже дні!
33 Як ти вправно дорогу свою повела, щоб шукати кохання! Тому то дороги свої призвичаїла ти до злочинства,
34 і навіть на полах одежі твоїї знаходиться кров душ убогих невинних, яких не зловила на вчинку гарячому, але понад усім тим
35 ти кажеш: Невинна я, Його гнів відвернувся від мене направду... Ось Я буду змагатись з тобою за те, що ти кажеш: Я не прогрішила!
36 Нащо тиняїшся ти, і міняїш дорогу свою? Таж ти посоромлена будеш Єгиптом, як ти посоромлена від Асирії!
37 І звідти ти вийдеш, заламуючи свої руки на своїй голові, бо повідкидав Господь тих, на кого ти надіялася, і не будеш ти мати в них успіху...
[ред.] Глава 3
1 І було мені слово Господнї, говорячи: Як відпустить хто жінку свою, й вона піде від нього, та стане за жінку для іншого чоловіка, чи вернеться ще він до неї? Чи ж не стане зовсім обезчещеною оця жінка? Ти ж перелюб чинила з коханцями багатьома, і тобі повертатись до Мене? говорить Господь.
2 Зведи свої очі на гори порожні й дивися, де перелюбу ти не чинила? Ти для них по дорогах сиділа, немов той араб на пустині, і збезчестився край твоїм блудом та лихом твоїм!
3 І дощі були стримувані, і не було дощу пізнього, проте мала ти чоло блудниці, і стратила сором...
4 Чи ж кликати віднині не будеш до Мене: Отче мій, Ти юнацтва мого Провідник!
5 Чи Він пам'ятатиме вічно про гнів, чи назавжди його стерегтиме? Таке ти говориш, і безмежно зло чиниш...
6 І сказав до мене Господь за днів царя Йосії: Чи ти бачив, що зробила невірна дочка Ізраїлева? Вона ходила на кожну високу гору, і під кожне зелене дерево, і блудодіяла там...
7 Я думав: Як зробить вона все оце, то до Мене повернеться; та вона не вернулась, і бачила це сестра її зрадниця, Юдея.
8 І побачила Юдея, що за все те, що перелюб чинила невірна дочка Ізраїлева, відпустив Я її, і дав їй листа розводового. Та зрадлива сестра її, дочка Юдина, не побоялася й пішла, і блудливою стала й вона...
9 І сталось від розголосу про перелюб її, збезчестила вона землю, і перелюб чинила з камінням та з деревом.
10 І також при всьому цьому не вернулась до Мене зрадлива сестра її, дочка Юди, усім своїм серцем, а тільки вдавала, говорить Господь...
11 І промовив до мене Господь: Невірна дочка Ізраїлева всправедливила душу свою більш від зрадливої дочки Юди.
12 Піди, і проголосиш слова ці на північ та й скажеш: Вернися, відступна дочко Ізраїлева! говорить Господь. Не зверну Я Свого обличчя у гніві на вас, бо Я милостивий, говорить Господь, і не буду повік стерегти Свого гніву.
13 Тільки пізнай же провину свою, бо ти проти Господа, Бога свого повстала, і грішила з чужими під деревом кожним зеленим, і Мого голосу ви не почули, говорить Господь.
14 Верніться, діти невірні, говорить Господь, бо Я вам Господар, та візьму вас по одному з міста, а з роду по два, і вас поведу до Сіону!
15 І дам пастирів вам згідно з серцем Своїм, і вони будуть пасти вас умінням та розумом.
16 І буде, коли ви розмножитеся та розплодитеся на землі за цих днів, говорить Господь, не скажуть уже: ковчег заповіту Господнього, і він вже не прийде на серце, і його пам'ятати не будуть, і більше не буде він зроблений...
17 Того часу назвуть Єрусалима: Господній престол, і до нього, до Єрусалиму згромаджені будуть народи усі ради Ймення Господнього, і більше не підуть вони за впертістю серця лихого свого...
18 Тими днями дім Юдин із домом Ізраїля підуть і разом прибудуть з північного краю до краю, що вашим батькам на спадок Я дав.
19 І Я був подумав: як поставлю тебе Я посеред синів і дам тобі край пожаданий, найкращу спадщину народів? І Я думав: ви будете звати Мене: Мій Отче, і не відвернетеся ви від Мене.
20 Справді, як зраджуї жінка свого чоловіка, так ви Мене зрадили, доме Ізраїлів! каже Господь.
21 Чути голос на лисих горах, плач благальний синів Ізраїлевих, вони бо скривили дорогу свою, забули про Господа, Бога свого:
22 Верніться, невірні сини, усі ваші відступства Я вилікую! Ось прийшли ми до Тебе, бо Ти Господь, Бог наш!
23 Справді, неправда ті пагірки, той гомін на горах, справді, в Господі, Богові нашім, спасіння Ізраїлеве!
24 А той сором пожер працю наших батьків від нашої молодости, їхню худобу дрібну й їхню худобу велику, синів їхніх та їхніх дочок.
25 Лежимо ми у соромі нашому, і нас покриваї ця наша неслава, бо ми прогрішилися Господу, Богові нашому, ми й батьки наші, від нашої молодости й до сьогодні, і не слухали голосу Господа, нашого Бога!...
[ред.] Глава 4
1 Якщо ти, Ізраїлю, вернешся, каже Господь, до Мене ти вернешся, і якщо ти відкинеш із-перед обличчя Мого гидоти свої, то не будеш тинятись!
2 І якщо ти присягнеш Як живий Господь правдою й правом та справедливістю, то будуть Ним благословлятись народи, і хвалитись Ним будуть.
3 Бо так каже Господь мужам Юди та Єрусалиму: Оріть собі на цілині, і не сійте в тернину!
4 Обрізуйтеся Господеві, й усуньте із ваших сердець крайні плоті, юдеї та мешканці Єрусалиму, щоб не вийшла, немов той огонь, Моя лютість, і буде палати вона, і не буде кому погасити через злі ваші вчинки!
5 Оповістіте в Юдеї та в Єрусалимі звістіть та й скажіть: Засурміте в сурму у краю! Кричіть гучним голосом та говоріть: Зберіться та підемо до міст до твердинних!
6 Підійміте прапор до Сіону, поспішайте, не станьте, бо з півночі зло приведу, і велике нещастя...
7 Лев виходить із своїї гущавини, і той, хто нищить народи, вирушаї із місця свого, щоб твій край обернути на руїну, і спустошені будуть міста твої, так що забракне і мешканця!...
8 Отож, опережіться веретами, плачте та голосіть, бо лютість Господнього гніву від нас не відвернеться!
9 І станеться в день той, говорить Господь, згине розум царя і розум князів, і остовпіють священики, а пророки здивуються
10 й скажуть: О Господи, Боже, справді обманений сильно народ цей та Єрусалим, коли казано: Буде вам мир, а меч доторкнувся ось аж до душі!...
11 Того часу народові цьому та Єрусалимові сказане буде: Ось вітер палкий з лисих гір на пустині, на дорозі дочки Мого люду, не на віяння й не на очищення він!
12 Та вітер сильніший від цього прибуде Мені, і над ними Я суд прокажу...
13 Ось він прийде, як хмари, й як буря його колесниці, від орлів швидші коні його: Горе нам, бо спустошені будемо ми!...
14 Обмий серце свої від лихого, о Єрусалиме, щоб був ти врятований! Аж доки в тобі пробуватимуть думки марноти твоїї?
15 Бо голос доносить із Дану й звіщаї погибіль з Єфремових гір...
16 Пригадайте народам оце, сповістіть ось про Єрусалим: Приходять з далекого краю його облягати, і здіймають свій крик на юдейські міста!
17 Як сторожа полів, навколо оточать його, бо він Мені був неслухняний, говорить Господь!
18 Дорога твоя й твої вчинки тобі це зробили, це лихо твої: бо гірке, бо торкнуло воно аж до серця твого...
19 Ой, утробо моя, ти утробо моя, я тремчу! Біль серце стискаї мені, і трепоче мені мої серце!... Не можу мовчати, бо вчула душа моя голос сурми, гук війни!
20 Біда на біду прикликаїться, вся бо земля поруйнована буде, спустошені будуть зненацька намети мої, вмить завіси мої...
21 Аж доки я бачити прапора буду, буду чути голос сурми?
22 Тому, що народ мій безглуздий, він не знаї Мене: вони нерозумні сини й нерозважні вони, мудрі вони, щоб чинити лихе, та не вміють чинити добра!
23 Дивлюся на землю, аж ось порожнеча та пустка, і на небо й нема його світла!
24 Дивлюся на гори, аж ось вони трусяться, і всі згір'я хитаються!
25 Дивлюся, аж ось вже немаї людини, і порозліталось все птаство небесне.
26 Дивлюся, аж ось край родючий пустинею став, а міста його знищені всі від обличчя Господнього, від полум'я гніву Його...
27 Бо Господь так прорік: Спустошенням стане ввесь край, та кінця йому ще не вчиню!
28 І буде в жалобі земля через це, і затьмариться небо вгорі, бо Я говорив, що задумав, і не пожалую, і не відступлюся від того...
29 Від гуркотнечі їздця та стрільця побіжить усе місто, повтікають в гущавини й злізуть на скелі... Всі міста покинуті, і немаї нікого, хто мешкав би в них...
30 А ти, поруйнована, дочко Сіону, що будеш робити? Хоч ти зодягаїш себе в кармазин, хоч прикрашуїшся золотою оздобою, хоч очі свої підмальовуїш фарбою, та надаремно прикрашуїшся: обридили тобою коханці твої, на життя твої важать вони!
31 Бо чую Я крик, немов породіллі, чую стогін, мов первістки, голос Сіонської дочки, вона стогне, заломлюї руки свої та голосить: Ой, горе мені, бо попало життя мої вбивникам!...
[ред.] Глава 5
1 Помандруйте по вулицях Єрусалиму, і розгляньтеся та розпізнайте, і на майданах його пошукайте: чи не знайдете там людини, чи нема там такого, що чинить за правом, що правди шукаї, то Я їм пробачу!
2 Коли ж вони кажуть: Як живий Господь, то справді клянуться неправдою.
3 Хіба ж очі Твої не для правди, о Господи? Уразив Ти їх, але їм не болить, понищив Ти їх, та відмовились узяти поуку вони, обличчя свої поробили від скелі твердішими, відмовилися навернутись!
4 А Я думав: Це прості лиш люди, безглузді, вони бо не знають дороги Господньої, права Бога свого.
5 Піду но собі до вельможних і з ними помовлю, бо знають дорогу Господню вони, право Бога свого, та й вони усі разом зламали ярмо, а шлеї пірвали!
6 Тому лев лісовий їх поб'є, погубить їх вовк степовий, пантера чигаї на їхні міста: кожен, хто вийде із них, пошматований буде, бо помножились їхні гріхи, їхні відступства численними стали!
7 Хіба через це Я пробачу тобі: твої діти Мене полишили, і присягаються тим, хто не Бог. Я їх нагодував, а вони чужоложать і натовпом ходять до дому блудниці,
8 волочаться, мов жеребці відгодовані: кожен ірже до жони свого ближнього...
9 Чи ж оцього Я не покараю? говорить Господь. І хіба над народом, як цей, не помститься душа Моя?
10 Зберіться на мури його та й понищте, але не вчиняйте кінця їм! Усуньте підпори його, бо вони не для Господа,
11 бо зраджуючи, Мене зрадив Ізраїлів дім та дім Юдин, говорить Господь.
12 Вони відцуралися Господа та говорили: Немаї Його, й зло не прийде на нас, ні меча, ані голоду ми не побачимо!
13 А пророки поробляться вітром, і немаї в них слова Господнього, отак їм пороблено буде!
14 Тому вирікаї отак Господь Бог Саваот: За те, що говорите слово таке, ось Я в уста твої вкладу слово Свої за огонь, а народ цей то дрова, і він пожере їх!
15 Ось Я приведу іздалека народа на вас, о доме Ізраїлів, каже Господь, це сильний народ, стародавній це люд, люд, що мови його ти не знаїш, і не зрозуміїш, що він говоритиме.
16 Його сагайдак, як відчинений гріб, усі хоробрі вони.
17 І він пожере твої жниво та хліб твій, поїсть він синів твоїх та дочок твоїх, худобу дрібну та худобу велику твою пожере, з'їсть твого виноградника й фієу твою, понищить мечем твердинні міста твої, на які ти надіїшся...
18 Та й за тих днів, говорить Господь, не зроблю Я із вами кінця!
19 І буде, як скажуть: За що Господь, Бог наш зробив нам усе це? то ти скажеш до них: Як Мене ви покинули, і служите в вашому краї богам чужоземним, так чужинцям служити ви будете в краї не вашому!...
20 Сповістіть в домі Якова це, та оголосіть це в Юдеї, говорить Господь.
21 Почуй же оце, ти народе безумний й безсердий, який маї очі й не бачить, маї вуха й не чуї!
22 Чи Мене ви боятись не будете, каже Господь, чи тремтіти не будете перед лицем Моїм? Мене, що пісок поклав за границю для моря, за вічну межу, якої воно не перейде: хоч повстануть, та не переможуть, і шумітимуть хвилі його, але не переступлять її!
23 А серце в народа цього неслухняне та непокірне, відпали вони та й пішли.
24 І не сказали вони в своїм серці: Біймося ж Господа, нашого Бога, який даї дощ, дощ ранній та пізній часу його, стереже нам уставлені тижні для жнив.
25 Ваші провини оце відхилили, а ваші гріхи від вас стримали цеї добро.
26 Бо в народі Моїму безбожники є, чигають вони, немов той птахолов, вони сітки розставили, хапають людей...
27 Як клітка, наповнена птахами, так доми їхні повні омани, тому повиростали та збагатились вони!
28 Потовстіли вони та погладшали, переступають також міру злого, справедливо вони не судили сирітського суду, і мають поводження! і не помагають убогим у їхній справі.
29 Чи ж оцього Я не покараю? говорить Господь. І хіба над народом, як цей, не помститься душа Моя?
30 Чудне та страшне стало в краї:
31 пророки віщують неправду, при помочі їхній панують священики, і народ Мій оце так кохаї! І що зробите ви, як кінець тому прийде?
[ред.] Глава 6
1 Утікайте, сини Веніямина, з середини Єрусалиму, і засурміте в сурму у Текої, і знак підійміть на Бет-Гаккерем, бо з півночі грізно підноситься зло та велике нещастя!
2 І викореню Я Сіонську дочку, вродливу та випещену.
3 Пастухи поприходять до неї з своїми стадами, понапинають намети навколо при ній, кожен місце свої випасатиме.
4 Приготуйте війну проти неї, вставайте та вдармо опівдні! Горе нам, бо минаї вже день, бо вже тягнуться тіні вечірні!
5 Уставайте та підемо вночі і понищмо палати її!
6 Бо так промовляї Господь Саваот: Постинайте дерева та вала насипте при Єрусалимі! Він те місто, що маї зруйноване бути, в ньому повно насильства:
7 як виприскуї воду свою джерело, так виприскуї він свої зло... Насилля й грабіж чуті в ньому, перед обличчям Моїм безперестань хвороба та рана...
8 Будь навчений, Єрусалиме, щоб душа Моя не відвернулась від тебе, щоб тебе не вчинив Я спустошенням, незаселеним країм!
9 Так говорить Господь Саваот: Позбирають дорешти останки Ізраїля, мов виноградові рештки, простягни свою руку, немов виноградар по грона!
10 До кого я буду казати та свідчити буду, і слухатимуть? Необрізане ось їхнї вухо і слухати уважно не можуть вони, ось слово Господнї для них стало посміхом вони не жадають його!
11 І гніву Господнього повен я став, змучився я, його стримуючи, на вулиці виллю його на дітей та на збір юнаків одночасно, бо схоплені будуть чоловік із жінкою, старий із віджилим літа,
12 і дістануться іншим доми їхні, теж поля та жінки... Бо Я руку Свою простягну на мешканців ціїї землі, говорить Господь.
13 Бо вони від малого свого й до великого, усі пожадливі на зиски, і від пророка та аж до священика роблять неправду...
14 І рани народу Мого легковажно лікують, говорячи: Мир, мир, а миру нема!
15 Чи вони засоромилися, що гидоту робили? не засоромилися ані трохи вони й застидатись не вміють... Тому то впадуть між упалими в часі, коли їх навіщу Я, спіткнуться, говорить Господь.
16 Так говорить Господь: На дорогах спиніться та гляньте, і спитайте про давні стежки, де то добра дорога, то нею ідіть, і знайдете мир для своїї душі! Та вони відказали: Не підемо!
17 І Я сторожів був поставив над вами, говорячи: Прислухайтесь до голосу сурми! Та вони відказали: Не будем прислухуватись!
18 Тому слухайте, люди, і пізнай, ти громадо, що станеться з ними.
19 Послухай, ти земле: Ось Я веду на народ цей лихе, плід їхніх думок, бо до слів Моїх не прислухались вони, а Законом Моїм погордили!
20 Навіщо Мені те кадило, що з Шеви приходить, запашний очерет із далекого краю? Цілопалення ваші не любі Мені, ваші ж жертви Мені не приїмні!
21 Тому то Господь каже так: Ось Я дам спотикання оцьому народові, і спіткнуться об них разом ваші батьки та сини, сусід та приятель його, і загинуть!
22 Так говорить Господь: Ось приходить народ із північного краю, і збуджуїться люд великий із кінців землі.
23 Лука та ратище міцно тримають, жорстокі вони й милосердя не мають, їхній голос, як море реве, і гарцюють на конях вони... Ушикований, мов чоловік той до бою, на тебе, о дочко Сіону!
24 Як почули ми звістку про нього, омліли нам руки, обняла нас тривога та біль, немов в породіллі...
25 Не виходьте на поле й не йдіте дорогою, бо в ворога меч та страхіття навколо!
26 Дочко народу Мого, веретою підпережись та качайся у попелі! Справ жалобу собі, немов над однородженим, голосіння гірке, бо прийде зненацька руїнник на нас!
27 Я дав був тебе випробовувачем у народі Моїм, за твердиню, щоб ти знав і випробовував їхню дорогу.
28 Вони всі відступники над відступниками, чинять наклепи, усі вони мідь та залізо, вони згубники!...
29 Спалилося духало, від огню зникло оливо, надармо старанно розтоплювано, бо злих не відділено...
30 Сріблом відкиненим названо їх, бо Господь їх відкинув.
[ред.] Глава 7
1 Слово, що було до Єремії від Господа, говорячи:
2 Стань у брамі Господнього дому, і прокажеш там слово оце та промовиш: Послухайте слово Господнї, ввесь Юдо, що ходите брамами цими вклонятися Господу.
3 Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Поправте дороги свої й свої вчинки, й Я зроблю, що ви житимете на цім місці!
4 Не надійтесь собі на слова неправдиві, щоб казати: Храм Господній, храм Господній, храм Господній отут!
5 Бо якщо ви насправді поправите ваші дороги та ваші діла, якщо один одному будете справді чинити справедливо,
6 не будете тиснути чужинця, сироту та вдову, не будете лити невинної крови на місці цьому, і за іншими богами вслід не підете собі на біду,
7 то зроблю, що ви пробуватимете на цім місці, у Краю, що його дав Я вашим батькам відвіку навіки!
8 Ось собі ви надіїтеся на слова неправдиві, які не допоможуть:
9 Чи ви будете красти, вбивати й перелюб чинити, і присягати фальшиво, й кадити Ваалові, і ходити за іншими богами, яких ви не знаїте,
10 а потім ви прийдете й станете перед обличчям Моїм у цім домі, що зветься Ім'ям Моїм, і скажете: Урятовані ми, щоб чинити гидоти всі ці?
11 Чи вертепом розбійників став оцей дім, що Ім'я Мої кличеться в ньому, на ваших очах? І Я оце бачу, говорить Господь...
12 Бо підіть но до місця Мого, що в Шіло, де Я спочатку вчинив був перебування для Ймення Свого, і побачите, що вчинив Я йому через лукавство Мого народу Ізраїлевого...
13 Тепер же за те, що ви робите всі оці вчинки, говорить Господь, і що Я говорив був до вас, промовляючи пильно, але ви не слухали, і кликав Я вас, та ви не відказали,
14 то зроблю цьому домові, що кликалось в ньому Ім'я Мої, що на нього надіїтесь ви, і місцю цьому, що Я дав його вам та вашим батькам, так само, як Я був зробив для Шіло,
15 і відкину Я вас від обличчя Свого, як відкинув усіх ваших братів, усе насіння Єфремове!...
16 А ти не молись за народ цей, і благання й молитви за них не здіймай, і Мене не проси, бо не вислухаю Я тебе!
17 Хіба ти не бачиш, що роблять вони в містах Юдиних та на вулицях Єрусалиму:
18 Діти дрова збирають, а батьки розкладають огонь, жінки ж місять тісто, щоб спекти калачів тих жертовних небесній цариці, і ллють литі жертви для інших богів, на досаду Мені...
19 Та хіба ображають Мене, говорить Господь? Хіба не себе самих, щоб сором покрив їхні обличчя?
20 Тому Господь Бог промовляї отак: Ось ллїться Мій гнів і Моя лють на це місце, на людину й худобу, і на польові дерева та на земні плоди, і палатиме він, і не згасне!
21 Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Додайте свої цілопалення до жертов ваших, і їжте м'ясо,
22 бо Я не говорив батькам вашим, і не наказував їм того дня, як виводив їх із краю їгипетського, про справи цілопалення й жертви.
23 Бо лиш справу оцю Я звелів їм, говорячи: Слухайтеся Мого голосу, і Я буду вам Богом, а ви будете народом Моїм, і ходіть усіїю дорогою, про яку накажу вам, щоб вам було добре.
24 Та не слухали й не нахилили вони свого вуха, а ходили за радами та за упертістю серця лихого свого, і стали до Мене плечима, а не обличчям.
25 Від того дня, коли ваші батьки вийшли з краю їгипетського, аж до дня цього, посилав Я до вас усіх Своїх рабів пророків, посилав щодня пильно.
26 Та вони не слухалися Мене, і вуха свого не схиляли, і показали себе твердошийними, зло чинили ще більш від батьків своїх...
27 І ти будеш казати їм ці всі слова, та не будуть вони тебе слухати, і будеш ти кликати до них, та вони тобі відповіді не дадуть...
28 І скажеш до них: Оце той народ, що не слухався голосу Господа, Бога свого, і поуки не брав, загинула правда, і зникла з їхніх уст...
29 Обстрижи ти волосся свої та й відкинь, на лисих горах здійми жалісний спів, бо відкинув Господь і покинув плем'я Свого гніву!
30 Бо Юдині сини чинять зло в Моїх очах, говорить Господь, поклали гидоти свої в тому домі, що в нім кликалося Мої Ймення, щоб збезчестити його...
31 І побудували ті жертовні пагірки Тофета, що в долині Бен-Гіннома, щоб палити синів своїх та дочок своїх на огні, чого Я не наказував, і що на серце Мені не приходило...
32 Тому то приходять ось дні, говорить Господь, що не буде вже кликатись Тофет місце це чи Долина Бен-Гіннома, а тільки Долина вбивства, і будуть ховати у Тофеті через брак місця на погреб.
33 І стане труп цього народу за стерво небесному птаству та земній звірині, і не буде, хто б їх відстрашив!...
34 І спиню в містах Юдиних та на вулицях Єрусалиму голос радісний і голос веселий, голос молодого та голос молодої, бо руїною стане цей Край!
[ред.] Глава 8
1 Того часу, говорить Господь, повитягують кості царів Юди та кості його князів, і кості священиків, і кості пророків, і кості мешканців Єрусалиму з їхніх гробів,
2 і порозкладають їх перед сонцем і перед місяцем, та перед усіма небесними світилами, яких вони кохали та служили їм, і що йшли за ними, і що зверталися до них, і що вклонялися їм. Не будуть вони зібрані й не будуть поховані, гноїм стануть вони на поверхні землі!
3 І смерть буде ліпша від життя для всіїї решти позосталих зо злого цього роду, по всіх цих місцях позосталих, куди Я їх повиганяв, говорить Господь Саваот.
4 І скажеш до них: Так говорить Господь: Хіба падають і не встають? Хіба хто відступить, то вже не вертаїться?
5 Чому відступив оцей їрусалимський народ усевічним відступленням? Міцно схопились вони за оману, не хочуть навернутись.
6 Прислухався Я й слухав: неправду говорять, немаї нікого, хто б каявсь у своїму лукавстві, говорячи: Що я зробив? Кожен з них обертаїться до свого бігу, мов той кінь, що женеться у бій...
7 І відаї бусел у повітрі умовлений час свій, а горлиця й ластівка та журавель стережуть час прилету свого, а народ Мій не знаї Господнього права!...
8 Як ви скажете: Ми мудреці, і з нами Господній Закон? Ось справді брехнею вчинило його брехливе писарське писальце!
9 Засоромлені ці мудреці, збентежилися й були схоплені. Ось вони слово Господнї відкинули, що ж за мудрість ще мають вони?
10 Тому їхніх жінок віддам іншим, а їхні поля здобувцям, бо вони від малого та аж до великого усі віддались користолюбству, від пророка та аж до священика чинять неправду!...
11 І легенько лікують нещастя народу Мого, говорячи: Мир, мир, а миру нема!
12 Чи вони засоромилися, що гидоту робили? Ні трохи вони не засоромилися, і застидатись не вміють, тому то впадуть між упалими в часі навіщення їх, спіткнуться, говорить Господь...
13 Зберу їх дощенту, говорить Господь: не буде ягід у них на винограді, і не буде на фієовім дереві фіє, а їхнї листя пов'яне, і пошлю їм таких, що їх поїдять...
14 Пощо ми сидимо? Збирайтесь та підемо в твердинні міста та й погинемо там, бо Господь, Бог наш, учинив, що ми згинемо, і напоїв нас водою трійливою, бо ми Господеві згрішили...
15 Ми миру чекали, й немаї добра, часу вилікування й ось жах!
16 Чути фиркання коней його аж від Дану, від гуку іржання його жеребців уся земля затремтіла! І прийдуть вони, й пожеруть усю землю та повню її, місто й тих, хто замешкуї в ньому...
17 Бо ось Я пошлю проти вас тих вужів та гадюк, що немаї закляття на них, і вони вас кусатимуть, каже Господь!
18 Яка моя втіха у смутку? Болить мені серце мої...
19 Ось голосіння дочки Мого народу з далекого краю: Чи Господь не в Сіоні? Чи не в нім його Цар? Нащо Мене розгнівили своїми бовванами, тими чужими марнотами?
20 Минули жнива, покінчилося літо, а ми не спасені...
21 Через нещастя дочки народу мого знещасливлений я, і міцно страхіття мене обняло...
22 Чи немаї бальзаму в Єілеаді? Чи ж немаї там лікаря? Чому нема вилікування для доньки народу Мого?
23 Ой, коли б голова моя стала водою, а око мої за джерело сльози, то я плакав би вдень та вночі над побитими доньки народу мого!...
[ред.] Глава 9
1 Ой, коли б на пустині нічліг подорожніх я мав, тоді б я покинув народа свого, і пішов би від них, бо вони перелюбники всі, збори зрадників!
2 Вони напинають свого язика, немов лука свого, для неправди, міцніють вони на землі не для правди, бо від злого до злого ідуть і не знають Мене, говорить Господь!
3 Один одного остерігайтесь, і не покладайтесь на жодного брата, кожен бо брат обманити обманить, і приятель кожен обмовник!
4 Один одного зводить, і правди не кажуть, привчили свого язика говорити неправду, помучилися, лихо чинячи!
5 Серед омани твої проживання, через оману не хочуть пізнати Мене, говорить Господь.
6 Тому так промовляї Господь Саваот: Ось Я їх перетоплюю та випробовую їх, бо що маю вчинити Я ради дочки Свого люду?
7 °хній язик смертоносна стріла, він оману говорить: устами своїми говорить із ближнім про мир, а в нутрі своїму кладе свою засідку...
8 Чи ж за це Я їх не покараю? говорить Господь. Хіба ж над народом, як цей, непомститься душа Моя?
9 Я плач та ридання здійму над оцими горами, і спів жалобний понад степовими лугами, вони бо попалені так, що ними не ходить ніхто, і реву худоби не чути: від птаства небесного й аж до худоби розбіглося все, відійшло!
10 І Я Єрусалим на руїни віддам, на мешкання шакалів, а юдські міста на спустошення дам, і не буде мешканця у них!
11 Хто муж мудрий, який зрозумів би оце, і до кого Господні уста промовляли, щоб вияснить те, за що згинув цей Край, за що спалений він, як пустиня, і що нею не ходить ніхто?
12 А Господь відказав: За те, що вони покинули Закона Мого, що Я дав перед ними, і не слухалися Мого голосу, і не ходили за ним, за Законом,
13 а ходили за впертістю серця свого й за Ваалами, що навчили про них їхні батьки...
14 Тому так промовляї Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось Я їх, цей народ, полином нагодую й водою отруйною їх напою!
15 І розпорошу Я їх серед народів, яких ні вони, ні батьки їхні не знали, і пошлю Я за ними меча, аж поки не вигублю їх!
16 Так говорить Господь Саваот: Розгляньтеся та голосільниць покличте, і нехай вони прийдуть, і пошліте до мудрих жінок, і вони поприходять!
17 І хай поспішають, і хай спів жалоби над ними підіймуть, і хай наші очі зайдуться сльозою, а з наших повіків вода хай тече!
18 Бо почуїться голос жалобного співу з Сіону: Як ми попустошені, як посоромлені дуже!... Бо ми покинули свій край, бо покинули місце свого пробування...
19 Тож почуйте, жінки, слово Господа, і хай ваше ухо візьме слово уст Його, і навчіть дочок ваших жалобного співу, й одна одну жалобної пісні!
20 Бо смерть увійшла в наші вікна, до наших палат увійшла, щоб вирізати дітей з вулиці, із площ юнаків...
21 Кажи так: Говорить Господь: І нападаї людського трупа, мов гною на полі, і мов тих снопів за женцем, і не буде кому позбирати!...
22 Так говорить Господь: Хай не хвалиться мудрий своїю премудрістю, і хай не хвалиться лицар своїю хоробрістю, багатий багатством своїм хай не хвалиться!
23 Бо хто буде хвалитись, хай хвалиться тільки оцим: що він розумії та знаї Мене, що Я то Господь, Який на землі чинить милість, правосуддя та правду, бо в цьому Мої уподобання, каже Господь!
24 Ось дні наступають, говорить Господь, і Я навіщу всіх обрізаних та необрізаних,
25 Єгипет та Юду, й Едома та Аммонових синів, і Моава та всіх, хто волосся довкола стриже, хто сидить на пустині, бо всі оці люди необрізані, а ввесь дім Ізраїлів необрізаносердий!...
[ред.] Глава 10
1 Послухайте слова того, що вам каже Господь, о доме Ізраїлів!
2 Так говорить Господь: Не навчайтесь доріг цих народів, і небесних ознак не лякайтесь, бо тільки погани лякаються їх!
3 Бо устави народів марнота вони, божок бо це дерево, з лісу вирубане, і це діло рук майстра сокирою!
4 Сріблом та злотом його прикрашають, цвяхами та молотками прикріплюють їх, і він не захитаїться.
5 Вони, як опудало на огірковім городі, й безмовні, і конче їх носять, бо не ходять вони. Не бійтеся їх, бо не вчинять лихого, і також учинити добро це не в їхній силі!
6 Такого, як Ти, нема, Господи: Ти великий й велике Ім'я Твої могутністю!
7 Хто не буде боятись Тебе, Царю народів? Бо Тобі це належить, бо між усіма мудрецями народів і в усьому їхньому царстві немаї такого, як Ти!
8 Вони стали всі разом безумні й безглузді, наука марна оце дерево!
9 Срібна бляха з Таршішу привезена, злото ж з Офіру, праця майстра й руки золотарської, блакить та пурпура їхня одіж, усі вони праця мистців.
10 А Господь Бог правдивий, Він Бог Живий та Цар вічний! Від гніву Його затрясеться земля, і не знесуть Його гніву народи.
11 Отак їм скажіть: боги, що неба й землі не вчинили, погинуть з землі та з-під неба цього!
12 Своїю Він силою землю вчинив, Своїю премудрістю міцно поставив вселенну, і небо напнув Своїм розумом.
13 Як голос Його забринить, у небесах шумлять води, а коли підіймаї Він хмари із краю землі, коли блискавки чинить дощем та вітер виводить з криївок Своїх,
14 тоді кожна людина дурії в своїму знанні, усяк золотар посоромлений через боввана, бо відлив його це неправда, і немаї в них духа!...
15 Марнота вони, вони праця на сміх, в час навіщення їх вони згинуть!
16 Не така, як оці, частка Яковова, бо Він все вформував, а Ізраїль племено спадку Його, Господь Саваот Його Ймення!
17 Забери із землі свій товар, ти, що сидиш ув облозі!
18 Бо Господь каже так: Ось цим разом Я кину мешканців ціїї землі, мов із пращі, і притисну їх так, щоб пізнання знайшли...
19 Ой, горе мені з-за нещастя мого, моя рана болюча! А я говорив: це хвороба моя, і знесу я її.
20 Намета мого попустошено і зірвані всі мої шнури. Розійшлись мої діти від мене й нема їх, нема вже кому розтягнути намета мого та повісити завіси мої...
21 Бо пастирі стали безглузді, і вони не звертались до Господа, тому не щастилося їм, і розпорошене все їхнї стадо...
22 Голос звістки: Іде ось, і гуркіт великий з північного краю, щоб юдські міста обернути в спустошення, на мешкання шакалів...
23 Знаю, Господи, я, що не в волі людини дороги її, не в силі людини, коли вона ходить, кермувати своїм кроком.
24 Карай мене, Господи, тільки ж за судом, не гнівом Своїм, щоб не знищити мене!
25 Вилий лютість Свою на народи, що не знають Тебе, та на роди, що Ймення Твого не кликали, що Якова з'їли й пожерли його, і погубили його, а мешкання його опустошили!...
[ред.] Глава 11
1 Слово, що було до Єремії від Господа, кажучи:
2 Послухайте слів заповіту оцього, і будете їх говорити юдеям і мешканцям Єрусалиму,
3 і скажеш ти їм: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Проклята та людина, що не слухаї слів заповіту цього,
4 що його наказав був Я вашим батькам того дня, коли їх виводив із краю їгипетського, із залізного горна, говорячи: Слухайтеся Мого голосу, і робіть усе те, що Я накажу вам, і будете ви народом Моїм, а Я буду вам Богом,
5 щоб Я виповнив присягу ту, якою Я вашим батькам присягав дати їм Край, що тече молоком, як сьогодні! А я відповів та сказав: Амінь, Господи!
6 І промовив до мене Господь: Виголошуй оці всі слова по юдейських містах та на вулицях Єрусалиму, говорячи: Слухайтесь слів заповіту цього, і виконуйте їх!
7 Бо направду засвідчив Я вашим батькам того дня, як виводив їх з краю їгипетського, і до сьогодні Я пильно засвідчую, кажучи: Слухайтеся Мого голосу!
8 Та не слухали й не прихиляли вони свого вуха, і кожен ходив за упертістю злісного серця свого... І Я спровадив на них усі слова заповіту цього, що Я наказав був робити, вони ж не робили.
9 І промовив до мене Господь: Знайдений бунт між юдеями та між мешканцями Єрусалиму!
10 Повернулись вони до гріхів своїх давніх батьків, що слухатися Моїх слів не хотіли, і пішли за богами чужими, щоб їм служити. Дім Ізраїлів і дім Юдин зламали Мого заповіта, якого Я склав з їхніми батьками.
11 Тому так промовляї Господь: Ось Я лихо на них наведу, що вийти із нього не зможуть, і кликати будуть до Мене, але не почую Я їх!
12 І підуть юдейські міста та їрусалимські мешканці, і будуть кричати до богів, що їм кадять вони, але ті помогти не поможуть їм за часу їхнього лиха!
13 Бо богів твоїх за числом твоїх міст, Юдо, і за числом вулиць Єрусалиму наставлено жертівників для Молоха, жертівників, щоб кадити Ваалові.
14 А ти не молися за цього народа, і благання й молитви за них не здіймай, бо Я не почую за часу того, коли кликати будуть до Мене з-за лиха свого!
15 Пощо Моїму коханому в домі Моїму чинити злі заміри? Чи товсті куски і м'ясо посвятне відвернуть від тебе нещастя твої? Тоді б ти радів!
16 Оливка зелена, гарна плодом хорошим, так кликнув Господь твої ймення. Але з шумом великого вітру огонь запалився круг неї, і галузки її поламаються!
17 А Господь Саваот, що тебе посадив, говорив був на тебе лихе за зло дому Ізраїля та дому Юди, що робили собі, щоб гнівити Мене, щоб кадити Ваалові.
18 А Господь дав пізнати мені й я пізнав, і тоді Ти вчинив, що побачив я їхні діла.
19 А я був, мов лагідна вівця, що провадять її на заколення, і не знав, що на мене вони вимишляли затії: Понищмо це дерево з плодом його, і з краю живих його витнім, і ймення його не згадаїться більше!
20 Але, Господи Саваоте, Ти Суддя справедливий, що досліджуїш нирки та серце, хай над ними побачу я помсту Твою, бо справу свою я довірив Тобі!
21 Тому так промовляї Господь на людей Анатоту, що пошукують душу твою та говорять: Не пророкуй Ім'ям Господа, щоб не померти тобі від рук наших!
22 Тому так промовляї Господь Саваот: Ось Я навіщу їх: від меча юнаки повмирають, а сини їхні та їхні дочки від голоду вмруть!
23 І останку не буде по них, бо спроваджу Я зло на людей Анатоту у році навіщення їх!...
[ред.] Глава 12
1 Справедливий Ти, Господи, будеш, коли б я судився з Тобою, проте правуватися буду з Тобою: чому то дорога безбожним щаститься, чому то спокійні всі зрадники?
2 Ти їх посадив і вони вкоренились, ростуть і приносять плоди. Ти близький в устах їхніх, та далекий від їхніх сердець.
3 А Ти, Господи, знаїш мене, Ти бачив мене й дослідив мої серце, що з Тобою воно. Відлучи їх, немов на заріз ту отару, і признач їх на день побиття!
4 Аж доки в жалобі земля пробуватиме, і сохнути буде трава всього поля за зло її мешканців? Гине худоба та птаство, бо сказали вони: кінця нашого Він не побачить!
5 Як ти з пішими бігав, і вони тебе змучили, то як будеш змагатися з кіньми? Ти в спокійному краї безпечний, та що будеш робити в повідді Йордану?
6 Бо також твої браття та дім твого батька і вони тебе зраджують, і криком кричать за тобою, не вір їм, коли й добре тобі говоритимуть!
7 Покинув Я Свій дім, залишив спадок Свій; миле Моїї душі Я віддав у долоню її ворогів.
8 Спадок Мій Мені став, мов лев той у лісі, свій голос дав проти Мене, тому то його Я зненавидив...
9 Чи для Мене спадок Мій, хижий птах різнобарвний, що хижі птахи позлітались круг нього? Ідіть, позбирайте усю польову звірину, спровадьте, щоб жерли!
10 Численні пастирі попсували Мого виноградника, потоптали Мій уділ, Мій улюблений уділ вони обернули на голу пустиню!
11 Обернули його на спустошення, він при Мені у жалобі, спустошений, увесь Край опустілий, бо нікого нема, хто б поклав це на серце собі!
12 Поприходять на всі лисі гори в пустині руїнники, бо меч Господа все позжираї від краю землі й аж до краю землі, миру не буде для всякого тіла!...
13 Пшеницю посіяли, терня ж пожали, намучилися, та не мали користи... І буде вам сором за ваші плоди через лютість Господнього гніву!
14 Так говорить Господь про лихих усіх сусідів моїх, що вони дотикаються того спадку, що Я дав на спадщину народу Моїму Ізраїлеві: Ось Я повириваю їх з їхньої землі, і вирву дім Юдин з середини їхньої.
15 І станеться, як Я їх повириваю, то вернуся й помилую їх, і кожного з них приверну до спадщини його, і кожного до краю його.
16 І буде, якщо вони справді навчаться доріг народу Мого, щоб присягатися Йменням Моїм: Як живий Господь, як вони присягати навчили народ Мій Ваалом, то збудуються серед народу Мого!
17 А якщо не послухають, то вирву народ цей, вириваючи та вигубляючи, каже Господь!
[ред.] Глава 13
1 Так промовив до мене Господь: Іди й купи собі льняного пояса, і підпережи ним свої стегна, але в воду не клади його.
2 І купив я того пояса за Господнім словом, та й підперезав свої стегна.
3 І було мені слово Господнї удруге, говорячи:
4 Візьми того пояса, якого купив, що на стегнах твоїх, і встань, іди до Ефрату, та й сховай його там у розщілині скелі.
5 І пішов я, і сховав його в Ефраті, як Господь наказав був мені.
6 І сталося по багатьох днях, і сказав мені Господь: Устань, іди до Ефрату, і візьми звідти того пояса, що Я наказав був тобі сховати його там.
7 І пішов я до Ефрату, і викопав, і взяв того пояса з місця, де я сховав був його, аж ось той пояс нездатний!
8 І було мені слово Господнї, говорячи:
9 Так говорить Господь: Отак знищу Я Юдину гордість та гордість велику Єрусалиму,
10 цього злого народа, що не хоче він слухатися Моїх слів, що ходить за впертістю серця свого! І пішов він в сліди інших богів, щоб служити їм та поклонятися їм. І станеться він, як цей пояс, до нічого нездатний!...
11 Бо як прилягаї цей пояс до стегон чоловіка, так притвердив Я до себе ввесь Ізраїлів дім та ввесь Юдин дім, говорить Господь, щоб стали народом Мені і йменням, і хвалою та пишнотою, та вони не послухались!
12 І скажеш до них оце слово: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: усякий бурдюк вином наповняїться. І відкажуть тобі: Чи ми справді не знаїм, що всякий бурдюк вином наповняїться?
13 І скажеш до них: Так говорить Господь: Ось наповню Я п'янством усіх мешканців Краю цього, і царів, що сидять на Давидовім троні, і священиків, і пророків, і всіх мешканців Єрусалиму.
14 І розіб'ю їх одного об одного, разом батьків та синів, говорить Господь, Не змилуюся, і не змилосерджусь, і не пожалію, щоб їх не понищити!
15 Послухайте ви та візьміть до ушей, не вивищуйтеся, бо Господь це сказав!
16 Дайте Господу, Богові вашому, славу, поки не зробить Він темно, і поки на темних горах не спіткнуться вам ноги! І будете ви сподіватися світла, а Він зробить це темрявою та вчинить імлою...
17 А коли ви цього не послухаїте, буде плакати таїмно душа моя з вашої гордости, й око мої проливатиме сльози, і зайдеться сльозою, бо стадо Господнї займуть у полон!...
18 Скажіть до царя й до царевої матері: Сідайте додолу, бо з голів ваших спала корона вашої слави!
19 Південні міста позамикані будуть, і не буде, хто б їх відчинив, вигнаний буде ввесь Юда, вигнаний буде цілком!
20 Зведіть ваші очі, й побачте отих, що приходять із півночі: де череда та, що дана тобі, отара пишноти твоїї?
21 Що ти скажеш, о дочко Сіону, як Він над тобою панами поставить отих, яких ти навчила була за довірених бути, чи ж муки не схоплять тебе, немов ту породіллю?
22 коли ж скажеш у серці своїму: Чому такі речі спіткали мене? за численні провини твої відкриті подолки твої, оголені ноги твої силоміць!
23 Чи мурин відмінить коли свою шкіру, а пантера ті плями свої? Тоді зможете й ви чинити добре, навчені чинити лихе!
24 Тому розпорошу їх, мов ту полову, що з вітром з пустині летить:
25 Оце жеребок твій, це уділ, який Я відміряв тобі, говорить Господь, бо забула Мене та надіялася на неправду!
26 І закочу теж подолки твої над обличчя твої, і покажеться ганьба твоя:
27 твої перелюбства й іржання твої, сором блуду твого на полі на пагірках, Я бачив гидоти твої... Горе тобі, Єрусалиме, що не очистишся! Доки ж іще?
[ред.] Глава 14
1 Слово Господнї до Єремії, що було в справі посухи.
2 Упала в жалобу Юдея, а брами її ослабіли, насупилися на землі, і знявся крик Єрусалиму.
3 А вельможі її своїх слуг посилають по воду, вони йдуть до криниці й води не знаходять, їхній посуд порожній вертаїться... Засоромляться та зашаріють вони, і свої голови понакривають.
4 Тому, що земля стала спрагла, бо дощу не було на землі, засоромилися рільники, свої голови понакривали.
5 Навіть ланя на полі породить сарнятко та й кине, бо немаї трави...
6 Навіть дикі осли поставали на голих горах, вітер втягують, мов ті шакали, і меркнуть їм очі, бо немаї трави...
7 Якщо проти нас свідчать наші провини, о Господи, то зроби ради Ймення Свого, бо намножились наші відступники, ми Тобі нагрішили!
8 О надії Ізраїлева, о Спасителю в часі недолі, нащо будеш Ти в Краї, як той чужаниця, й як той подорожній, що намета лише на ночліг розтягаї?
9 Нащо будеш Ти, мов людина остовпіла, немов той силач, що не може спасти? Таж Ти в нашій середині, Господи, Ймення ж Твої на нас кличеться, не залишай нас!
10 Так говорить Господь до народу цього: Так люблять вони волочитись, а не стримувати своїх ніг, тому то не маї Господь уподобання в них, Він тепер їхню провину згадаї, і їхній гріх покараї!
11 І промовив до мене Господь: Не молись за народ цей на добре йому:
12 Як вони будуть постити, Я не послухаю їхніх благань, а коли принесуть цілопалення й дар, Я їх не прийму, бо Я повигублюю всіх їх мечем, і голодом, і моровицею!...
13 А я відказав: О Господи, Боже! Ось пророки говорять до них: Ви не будете бачити меча, і не буде вам голоду, правдивий бо мир в цьому місці вам дам!
14 Та промовив до мене Господь: Ці пророки неправду Іменням Моїм пророкують: Я їх не посилав, і не наказував їм, і їм не говорив! Вони вам пророкують невірні видіння та чари, нікчемність й оману свого серця...
15 Тому так промовляї Господь на пророків, які пророкують Іменням Моїм, хоч Я не посилав їх, та що кажуть вони: Меч та голод не буде в цім Краї: від меча та від голоду згинуть пророки такі!
16 А народ, що таке пророкують йому, розкиданий буде по вулицях Єрусалиму від голоду та від меча, і не буде кому поховати його, вони й їхні жінки, й їхні сини та їхні дочки, і виллю на них їхнї зло!
17 І ти скажеш до них оце слово: Хай заходять удень та вночі мої очі слізьми, і нехай не затихнуть, бо дівчина, доня народу мого, буде побита великим нещастям, дуже болючим ударом!
18 Якщо вийду на поле ось побиті мечем, й якщо вийду до міста ось помлілі із голоду, і навіть пророк та священик шмигляють по краю, якого не знають...
19 Чи насправді покинув Ти Юду? Чи й Сіоном гидуї душа Твоя? Чому вразив Ти нас і немаї нам ліку? Ми чекаїмо миру й немаї добра, і часу вздоровлення та ось тільки жах!...
20 Знаїмо, Господи, нашу безбожність, вину наших батьків, бо ми проти Тебе згрішили,
21 та не відкидай нас ради Ймення Свого, не безчесть трону слави Своїї, пам'ятай, не зламай заповіту Свого із нами!
22 Хіба є між марними божками поганів такі, що спускають дощі? І чи небо саме даї зливу? Чи ж не Ти Господь Бог наш? Тому то на Тебе надіїмось ми, бо Ти це все чиниш!
[ред.] Глава 15
1 І промовив до мене Господь: Якщо став би Мойсей й Самуїл перед лицем Моїм, то душа Моя до народу цього не звернулася б! Віджени їх із-перед Мого лиця, і нехай повиходять!
2 І буде, як скажуть до тебе вони: Куди підемо? то скажеш до них: Так говорить Господь: Хто на смерть ті на смерть, і хто на меча на меча, і хто на голод на голод, а хто до полону в полон...
3 І Я навіщу їх чотирьома способами, говорить Господь: мечем, щоб побити, і псами, щоб їх волочити, і птаством небесним, і земною звіриною, щоб жерли та нищили...
4 І Я дам їх на пострах усім царствам землі за Манасію, Єзекіїного сина, царя Юдиного, за те, що зробив був він в Єрусалимі.
5 Бо хто змилуїться над тобою, о Єрусалиме? І хто співчуття тобі виявить? І хто зверне з путі, щоб тебе запитати про поводження?
6 Ти покинув Мене, промовляї Господь, відступився назад, тому Я простягнув Свою руку на тебе, і знищив тебе, утомився Я жалувати!
7 І віячкою їх розвіяв по брамах землі, позбавив дітей, і погубив Свій народ, бо вони не вернулись з доріг неправдивих своїх,
8 у Мене більше було його вдів, як морського піску! А на матір юнацтва, спровадив опівдні грабіжника їм, нагло кинув на неї страхіття та жах,
9 зомліла вона, що сімох породила, видихнула свою душу, зайшло сонце її, коли був іще день, засоромилася та збентежилась... А решту їх Я дам під меча перед їхніми ворогами, говорить Господь...
10 Горе мені, моя мати, що ти породила такого мене, чоловіка сварливого та чоловіка сутяжного для всіїї землі! Нікому я не позичав, і ніхто мені не боргував, та всі проклинають мене...
11 Промовив Господь: Я справді підсилю на добре тебе, Я справді вчиню, що проситиме ворог тебе за час зла й за час утиску!
12