Біблія (Огієнко)/Дiї
Матеріал з Wikisource
| <[[../Вiд Iвана|Вiд Iвана]]> | Біблія (переклад Огієнка) Дiї | [[../До римлян|До римлян]]> |
[ред.] Глава 1
1 Першу книгу я був написав, о Теофіле, про все те, що Ісус від початку чинив та навчав,
2 аж до дня, коли через Духа Святого подав Він накази апостолам, що їх вибрав, і вознісся.
3 А по муці Своїй Він ставав перед ними живий із засвідченнями багатьма, і сорок день їм з'являвся та про Божеє Царство казав.
4 А зібравшися з ними, Він звелів, щоб вони не відходили з Єрусалиму, а чекали обітниці Отчої, що про неї казав ви чули від Мене.
5 Іван бо водою христив, ви ж охрищені будете Духом Святим через кілька тих днів!
6 А вони, зійшовшись, питали Його й говорили: Чи не часу цього відбудуєш Ти, Господи, царство Ізраїлеві?
7 А Він їм відказав: То не ваша справа знати час та добу, що Отець поклав у владі Своїй.
8 Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі.
9 І, прорікши оце, як дивились вони, Він угору возноситись став, а хмара забрала Його сперед їхніх очей...
10 А коли вони пильно дивились на небо, як Він віддалявся, то два мужі у білій одежі ось стали при них,
11 та й сказали: Галілейські мужі, чого стоїте й задивляєтесь на небо? Той Ісус, що вознісся на небо від вас, прийде так, як бачили ви, як ішов Він на небо!
12 Тоді вони повернулись до Єрусалиму з гори, що Оливною зветься, і що знаходиться поблизько Єрусалиму, на віддаль дороги суботнього дня.
13 А прийшовши, увійшли вони в горницю, де й перебували: Петро та Іван, та Яків та Андрій, Пилип та Фома, Варфоломій та Матвій, Яків Алфеїв та Симон Зилот, та Юда Яковів.
14 Вони всі однодушно були на невпинній молитві, із жінками, і з Марією, матір'ю Ісусовою, та з братами Його.
15 Тими ж днями Петро став посеред братів а народу було поіменно до ста двадцяти та й промовив:
16 Мужі-браття! Належало збутись Писанню тому, що устами Давидовими Дух Святий був прорік про Юду, який показав дорогу для тих, хто Ісуса схопив,
17 бо він був зарахований з нами, і жереб служіння оцього прийняв.
18 І він поле набув за заплату злочинства, а впавши сторчма, він тріснув надвоє, і все нутро його вилилось...
19 І стало відоме це всім, хто замешкує в Єрусалимі, тому й поле те назване їхньою мовою Акелдама, що є: Поле крови.
20 Бо написано в книзі Псалмів: Нехай пусткою стане мешкання його, і нехай пожильця в нім не буде, а також: А служіння його забере нехай інший.
21 Отже треба, щоб один із тих мужів, що сходились з нами повсякчас, як Господь Ісус входив і виходив між нами,
22 зачавши від хрищення Іванового аж до дня, коли Він вознісся від нас, щоб той разом із нами був свідком Його воскресення.
23 І поставили двох: Йосипа, що Варсавою зветься, і що Юстом був названий, та Маттія.
24 А молившись, казали: Ти, Господи, знавче всіх сердець, покажи з двох одного, котрого Ти вибрав,
25 щоб він зайняв місце тієї служби й апостольства, що Юда від нього відпав, щоб іти в своє місце.
26 І дали жеребки їм, і впав жеребок на Маттія, і він зарахований був до одинадцятьох апостолів.
[ред.] Глава 2
1 Коли ж почався день П'ятдесятниці, всі вони однодушно знаходилися вкупі.
2 І нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила ввесь той дім, де сиділи вони.
3 І з'явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осів.
4 Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав.
5 Перебували ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого народу під небом.
6 А коли оцей гомін зчинився, зібралася безліч народу, та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!...
7 Усі ж побентежилися та дивувалися, та й казали один до одного: Хіба ж не галілеяни всі ці, що говорять?
8 Як же кожен із нас чує свою власну мову, що ми в ній народились?
9 Парфяни та мідяни та еламіти, також мешканці Месопотамії, Юдеї та Каппадокії, Понту та Азії,
10 і Фрі?ії та Памфілії, Єгипту й лівійських земель край Кірени, і захожі римляни,
11 юдеї й нововірці, крітяни й араби, усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими!
12 І всі не виходили з дива, і безрадні були, і говорили один до одного: Що ж то статися має?
13 А інші казали глузуючи: Вони повпивались вином молодим!
14 Ставши ж Петро із Одинадцятьма, свій голос підніс та й промовив до них: Мужі юдейські та мешканці Єрусалиму! Нехай вам оце стане відоме, і послухайте слів моїх!
15 Бо не п'яні вони, як ви думаєте, бо третя година дня,
16 а це те, що пророк Йоіл передрік:
17 І буде останніми днями, говорить Господь: Я виллю від Духа Свого на всяке тіло, і будуть пророкувати сини ваші та ваші доньки, юнаки ж ваші бачити будуть видіння, а старим вашим сни будуть снитися.
18 І на рабів Моїх і на рабинь Моїх за тих днів Я також виллю від Духа Свого, і пророкувати вони будуть!
19 І дам чуда на небі вгорі, а внизу на землі ці знамена: кров, і огонь, і куряву диму.
20 Переміниться сонце на темряву, а місяць на кров, перше ніж день Господній настане, великий та славний!
21 І станеться, що кожен, хто покличе Господнє Ім'я, той спасеться.
22 Мужі ізраїльські, послухайте ви оцих слів: Ісуса Назарянина, Мужа, що Його Бог прославив вам силою, і чудами, і тими знаменами, що Бог через Нього вчинив серед вас, як самі ви те знаєте,
23 Того, що був виданий певною волею та передбаченням Божим, ви руками беззаконників розп'яли та забили.
24 Та Бог воскресив Його, пута смерти усунувши, вона бо тримати Його не могла.
25 Бо каже про Нього Давид: Мав я Господа завсіди перед очима своїми, бо Він по правиці моїй, щоб я не захитався.
26 Тому серце моє звеселилось, і зрадів мій язик, і тіло моє відпочине в надії.
27 Бо не позоставиш Ти в аду моєї душі, і не даси Ти Своєму Святому побачити тління!
28 Ти дороги життя об'явив мені, Ти мене переповниш утіхою перед обличчям Своїм!
29 Мужі-браття! Нехай буде вільно мені сміло сказати вам про патріярха Давида, що помер і похований, і знаходиться гріб його в нас аж до цього дня.
30 А бувши ж пророком, та відаючи, що Бог клятвою клявся йому посадити на престолі його від плоду його стегон,
31 у передбаченні він говорив про Христове воскресення, що не буде зоставлений в аду, ані тіло Його не зазнає зотління.
32 Бог Ісуса Цього воскресив, чого свідки всі ми!
33 А отож, як правицею Божою був Він вознесений, і обітницю Духа Святого прийняв від Отця, то й злив Він оте, що ви бачите й чуєте.
34 Не зійшов бо на небо Давид, але сам він говорить: Промовив Господь Господеві моєму: Сядь праворуч Мене,
35 доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!
36 Ото ж, нехай ввесь Ізраїлів дім твердо знає, що і Господом, і Христом учинив Бог Його, Того Ісуса, що Його розп'яли ви!
37 Як почули ж оце, вони серцем розжалобились, та й сказали Петрові та іншим апостолам: Що ж ми маємо робити, мужі-браття?
38 А Петро до них каже: Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім'я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, і дара Духа Святого ви приймете!
39 Бо для вас ця обітниця, і для ваших дітей, і для всіх, що далеко знаходяться, кого б тільки покликав Господь, Бог наш.
40 І іншими багатьома словами він засвідчував та вмовляв їх, говорячи: Рятуйтесь від цього лукавого роду!
41 Отож ті, хто прийняв його слово, охристилися. І пристало до них того дня душ тисяч зо три!
42 І вони перебували в науці апостольській, та в спільноті братерській, і в ламанні хліба, та в молитвах.
43 І був острах у кожній душі, бо багато чинили апостоли чуд та знамен.
44 А всі віруючі були вкупі, і мали все спільним.
45 І вони продавали маєтки та добра, і всім їх ділили, як кому чого треба було.
46 І кожного дня перебували вони однодушно у храмі, і, ломлячи хліб по домах, поживу приймали із радістю та в сердечній простоті,
47 вихваляючи Бога та маючи ласку в усього народу. І щоденно до Церкви Господь додавав тих, що спасалися.
[ред.] Глава 3
1 А Петро та Іван на дев'яту годину молитви йшли разом у храм.
2 І несено там чоловіка одного, що кривий був з утроби своєї матері. Його садовили щоденно в воротях храму, що Красними звалися, просити милостині від тих, хто до храму йшов.
3 Як побачив же він, що Петро та Іван хочуть у храм увійти, став просити в них милостині.
4 Петро ж із Іваном поглянув на нього й сказав: Подивися на нас!
5 І той подивився на них, сподіваючися щось дістати від них.
6 Та промовив Петро: Срібла й золота в мене нема, але що я маю, даю тобі: У Ім'я Ісуса Христа Назарянина устань та й ходи!
7 І, узявши його за правицю, він підвів його. І хвилі тієї зміцнилися ноги й суглобці його!...
8 І, зірвавшись, він устав та й ходив, і з ними у храм увійшов, ходячи та підскакуючи, і хвалячи Бога!
9 Народ же ввесь бачив, як ходив він та Бога хвалив.
10 І пізнали його, що це той, що при Красних воротях храму сидів ради милостині. І вони переповнились жахом та подивом із того, що сталось йому!
11 А тому, що тримався він Петра та Івана, увесь народ зачудований збігся до них на той ?анок, який Соломоновим зветься.
12 І, побачивши це, промовив Петро до народу: Мужі ізраїльські! Чого ви дивуєтесь цим, та чого ви на нас позираєте так, ніби те, що він ходить, ми зробили своєю силою чи благочестям?
13 Бог Авраамів, та Ісаків, та Яковів, Бог наших батьків, Сина Свого прославив, Ісуса, Якого ви видали, і відцуралися перед Пилатом, як він присудив був пустити Його.
14 Але ви відцурались Святого та Праведного, і домагалися видати вам душогубця.
15 Начальника ж життя ви забили, та Його воскресив Бог із мертвих, чого свідками ми!
16 І через віру в Ім'я Його вздоровило Ім'я Його того, кого бачите й знаєте. І віра, що від Нього, принесла йому вздоровлення це перед вами всіма.
17 А тепер, браття, знаю, що вчинили ви це з несвідомости, як і ваші начальники.
18 А Бог учинив так, як Він провіщав був устами Своїх усіх пророків, щоб терпіти Христові.
19 Покайтеся ж та наверніться, щоб Він змилувався над вашими гріхами,
20 щоб часи відпочинку прийшли від обличчя Господнього, і щоб послав заповідженого вам Ісуса Христа,
21 що Його небо мусить прийняти аж до часу відновлення всього, про що провіщав Бог від віку устами всіх святих пророків Своїх!
22 Бо Мойсей провіщав: Господь Бог вам Пророка підійме від ваших братів, як мене; у всім Його слухайтеся, про що тільки Він вам говоритиме!
23 І станеться, що кожна душа, яка не послухала б того Пророка, знищена буде з народу.
24 Так само всі пророки від Самуїла й наступних, скільки їх говорило, також провіщали ці дні.
25 Сини ви пророків і того заповіту, що Бог вашим батькам заповів, промовляючи до Авраама: І в насінні твоїм усі народи землі благословлені будуть!
26 Воскресивши Свого Отрока, Бог послав Його перше до вас, щоб вас поблагословити, щоб кожен із вас відвернувся від злих своїх учинків!
[ред.] Глава 4
1 А коли промовляли вони до народу оце, до них приступили священики, і влада сторожі храму й саддукеї,
2 обурюючись, що навчають народ та звіщають в Ісусі воскресіння з мертвих.
3 І руки наклали на них, і до в'язниці всадили до ранку, бо вже вечір настав був.
4 І багато-хто з тих, хто слухав слово, увірували; число ж мужів таких було тисяч із п'ять.
5 І сталось, що ранком зібралися в Єрусалимі начальники їхні, і старші та книжники,
6 і Анна первосвященик, і Кайяфа, і Іван, і Олександер, і скільки було їх із роду первосвященичого.
7 І, поставивши їх посередині, запиталися: Якою ви силою чи яким ви ім'ям те робили?
8 Тоді Петро, переповнений Духом Святим, промовив до них: Начальники люду та старшини Ізраїлеві!
9 Як сьогодні беруть нас на допит про те добродійство недужій людині, як вона вздоровлена,
10 нехай буде відомо всім вам, і всім людям Ізраїлевим, що Ім'ям Ісуса Христа Назарянина, що Його розп'яли ви, то Його воскресив Бог із мертвих, Ним поставлений він перед вами здоровий!
11 Він камінь, що ви, будівничі, відкинули, але каменем став Він наріжним!
12 І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали.
13 А бачивши сміливість Петра та Івана, і спостерігши, що то люди обидва невчені та прості, дивувалися, і пізнали їх, що вони з Ісусом були.
14 Та бачивши, що вздоровлений чоловік стоїть з ними, нічого навпроти сказати не могли.
15 І, звелівши їм вийти із синедріону, зачали радитися між собою,
16 говорячи: Що робити нам із цими людьми? Бож усім мешканцям Єрусалиму відомо, що вчинили вони явне чудо, і не можемо того заперечити.
17 Та щоб більш не поширювалось це в народі, то з погрозою заборонімо їм, щоб нікому з людей вони не говорили про Це Ім'я.
18 І, закликавши їх, наказали їм не говорити, і взагалі не навчати про Ісусове Ймення.
19 І відповіли їм Петро та Іван, та й сказали: Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога?
20 Бо не можемо ми не казати про те, що ми бачили й чули!
21 А вони пригрозили їм ще, і відпустили їх, не знайшовши нічого, щоб їх покарати, через людей, бо всі славили Бога за теє, що сталось.
22 Бо років більш сорока мав той чоловік, що на нім відбулося це чудо вздоровлення.
23 Коли ж їх відпустили, вони до своїх прибули й сповістили, про що первосвященики й старші до них говорили.
24 Вони ж, вислухавши, однодушно свій голос до Бога піднесли й промовили: Владико, що небо, і землю, і море, і все, що в них є, Ти створив!
25 Ти устами Давида, Свого слуги, отця нашого, сказав Духом Святим: Чого люди бунтуються, а народи задумують марне?
26 Повстають царі земні, і збираються старші докупи на Господа та на Христа Його.
27 Бо справді зібралися в місці оцім проти Отрока Святого Твого Ісуса, що Його намастив Ти, Ірод та Понтій Пилат із поганами та з народом Ізраїлевим,
28 учинити оте, що рука Твоя й воля Твоя наперед встановили були, щоб збулося.
29 І тепер споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміливістю слово Твоє повідати,
30 коли руку Свою простягатимеш Ти на вздоровлення, і щоб знамена та чуда чинились Ім'ям Твого Святого Отрока Ісуса.
31 Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і переповнилися всі Святим Духом, і зачали говорити Слово Боже з сміливістю!
32 А люди, що ввірували, мали серце одне й одну душу, і жаден із них не вважав що з маєтку свого за своє, але в них усе спільним було.
33 І апостоли з великою силою свідчили про воскресення Ісуса Господа, і благодать велика на всіх них була!
34 Бо жаден із них не терпів недостачі: бо, хто мав поле чи дім, продавали, і заплату за продаж приносили,
35 та й клали в ногах у апостолів, і роздавалося кожному, хто потребу в чім мав.
36 Так, Йосип, що Варнавою що в перекладі є син потіхи був прозваний від апостолів, Левит, родом кіпрянин,
37 мавши поле, продав, а гроші приніс, та й поклав у ногах у апостолів.
[ред.] Глава 5
1 А один чоловік, на ймення Ананій, із своєю дружиною Сапфірою, продав був маєтка,
2 та й з відома дружини своєї присвоїв частину з заплати, а якусь там частину приніс та й поклав у ногах у апостолів.
3 І промовив Петро: Ананію, чого сатана твоє серце наповнив, щоб ти Духу Святому неправду сказав та присвоїв із заплати за землю?
4 Хіба те, що ти мав, не твоє все було, а продане не в твоїй владі було? Чого ж в серце своє ти цю справу поклав? Ти не людям неправду сказав, але Богові!
5 Як Ананій зачув ці слова, то впав та й умер... І обгорнув жах великий усіх, що це чули!
6 Юнаки ж повставали, обгорнули його, і винесли та й поховали.
7 І сталось, годин через три прийшла й дружина його, про випадок нічого не знавши.
8 І промовив до неї Петро: Скажи мені, чи за стільки ви землю оту продали? Вона ж відказала: Так, за стільки.
9 До неї ж Петро: Чому це ви змовилися спокушувати Господнього Духа? Он ті входять у двері, що чоловіка твого поховали, і тебе вони винесуть...
10 І вона зараз упала до ніг його, та й умерла. Як ввійшли ж юнаки, то знайшли її мертвою, і, винісши, біля мужа її поховали.
11 І обгорнув страх великий всю Церкву та всіх, що чули про це...
12 А руками апостолів стались знамена та чуда великі в народі. І були однодушно всі в Соломоновім ?анку.
13 А з сторонніх ніхто приставати не важивсь до них, але люд прославляв їх.
14 І все збільшувалось тих, хто вірує в Господа, безліч чоловіків і жінок,
15 так що хворих стали виносити на вулиці, та й клали на ложа та ноші, щоб, як ітиме Петро, то хоч тінь його впала б на кого із них.
16 І безліч люду збиралась до Єрусалиму з довколишніх міст, і несли недужих та хворих від духів нечистих, і були вони всі вздоровлювані!
17 А первосвященик, уставши, та й усі, хто був із ним, хто належав до саддукейської єресі, переповнились заздрощами,
18 і руки наклали вони на апостолів, і до в'язниці громадської вкинули їх.
19 Але Ангол Господній вночі відчинив для них двері в'язничні, і, вивівши їх, проказав:
20 Ідіть, і, ставши, говоріть до народу у храмі всі слова цього життя.
21 Як це вчули вони, то в храм рано ввійшли і навчали. А первосвященик і ті, хто був із ним, прийшовши, скликали синедріон і всіх старших з Ізраїлевих синів. І послали в в'язницю, щоб їх привели.
22 А служба, прийшовши, не знайшла їх у в'язниці, а вернувшись, сповістила,
23 говорячи: В'язницю знайшли ми з великою пильністю замкнену, і сторожу, що при дверях стояла; а коли відчинили, то нікого всередині ми не знайшли!
24 Як почули слова ці начальник сторожі храму та первосвященики, не могли зрозуміти вони, що б то сталося.
25 Та прийшовши один, сповістив їх, говорячи: Ось ті мужі, що ви їх до в'язниці всадили були, у храмі стоять та й навчають народ.
26 Пішов тоді старший сторожі зо службою, та й привів їх без насильства, бо боялись народу, щоб їх не побили камінням.
27 Припровадивши ж їх, поставили перед синедріоном. І спитався їх первосвященик, говорячи:
28 Чи ми не заборонили з погрозою вам, щоб про Те Ім'я не навчати? І ото, ви своєю наукою переповнили Єрусалим, і хочете кров Чоловіка Того припровадити на нас...
29 Відповів же Петро та сказали апостоли: Бога повинно слухатися більш, як людей!
30 Бог наших отців воскресив нам Ісуса, Якому ви смерть були заподіяли, повісивши на дереві.
31 Його Бог підвищив Своєю правицею на Начальника й Спаса, щоб дати Ізраїлеві покаяння і прощення гріхів.
32 А тих справ Йому свідками ми й Святий Дух, що Його Бог дав тим, хто слухняний Йому.
33 Як зачули ж оце, запалилися гнівом вони, та й радилися, як їм смерть заподіяти?...
34 І встав у синедріоні один фарисей, Гамаліїл на ймення, учитель Закону, поважаний від усього народу, та й звелів на часинку апостолів вивести.
35 І промовив до них: Мужі ізраїльські! Поміркуйте собі про людей цих, що з ними робити ви маєте.
36 Бо перед цими днями повстав був Тевда та й казав, що великий він хтось, і до нього пристало з чотириста люда. Він забитий, а всі ті, хто слухав його, розпорошились та обернулись в ніщо.
37 Після нього повстав, під час перепису, Галілеянин Юда, та й багато людей потягнув за собою. Загинув і він, а всі ті, хто слухав його, розпорошились.
38 І тепер кажу вам: Відступіться від цих людей, і занехайте їх! Бо коли від людей оця рада чи справа ця буде, розпадеться вона.
39 А коли те від Бога, то того зруйнувати не зможете, щоб випадком не стати і вам богоборцями! І послухались ради його.
40 І, покликавши знов апостолів, вибили їх, наказали їм не говорити про Ісусове Ймення, та й їх відпустили.
41 А вони поверталися з синедріону, радіючи, що сподобились прийняти зневагу за Ймення Господа Ісуса.
42 І щоденно у храмі й домах безупинно навчали, і звіщали Євангелію Ісуса Христа.
[ред.] Глава 6
1 Тими ж днями, як учнів намножилось, зачали нарікати на євреїв огречені, що в щоденному служінні їхні вдовиці занедбані.
2 Тоді ті Дванадцять покликали багатьох учнів та й сказали: Нам не личить покинути Боже Слово, і служити при столах.
3 Отож, браття, виглядіть ізпоміж себе сімох мужів доброї слави, повних Духа Святого та мудрости, їх поставимо на службу оцю.
4 А ми перебуватимемо завжди в молитві та в служінні слову.
5 І всім людям сподобалося оце слово, і обрали Степана, мужа повного віри та Духа Святого, і Пилипа, і Прохора та Никанора, і Тимона та Пармена, і нововірця Миколу з Антіохії,
6 їх поставили перед апостолів, і, помолившись, вони руки поклали на них.
7 І росло Слово Боже, і дуже множилося число учнів у Єрусалимі, і дуже багато священиків були слухняні вірі.
8 А Степан, повний віри та сили, чинив між народом великі знамена та чуда.
9 Тому дехто повстав із синагоги, що зветься лібертинська, і кірінейська, і олександрійська, та з тих, хто походить із Кілікії та з Азії, і зачали сперечатись із Степаном.
10 Але встояти вони не могли проти мудрости й Духа, що він Ним говорив.
11 Тоді вони підмовили людей, що казали, ніби чули, як він богозневажні слова говорив на Мойсея та Бога.
12 І людей попідбурювали, і старших та книжників, і, напавши, схопили його, і припровадили в синедріон.
13 Також свідків фальшивих поставили, які говорили: Чоловік оцей богозневажні слова безперестань говорить на це святе місце та проти Закону.
14 Бо ми чули, як він говорив, що Ісус Назарянин зруйнує це місце та змінить звичаї, які передав нам Мойсей.
15 Коли всі, хто в синедріоні сидів, на нього споглянули, то бачили лице його, як лице Ангола!
[ред.] Глава 7
1 Запитав тоді первосвященик: Чи це так?
2 Степан же промовив: Послухайте, мужі-браття й отці! Бог слави з'явивсь Авраамові, отцеві нашому, як він у Месопотамії був, перше ніж оселився в Харані,
3 і промовив до нього: Вийди із своєї землі та від роду свого, та й піди до землі, що тобі покажу.
4 Тоді він вийшов із землі халдейської, та й оселився в Харані. А звідти, як умер йому батько, Він переселив його в землю оцю, що на ній ви живете тепер.
5 Та спадщини на ній Він не дав йому навіть на крок, але обіцяв дати її на володіння йому й його родові по нім, хоч дитини не мав він.
6 І сказав Бог отак, що насіння його буде приходьком у краї чужому, і поневолять його, і будуть гнобити чотириста років.
7 Але Я сказав Бог буду судити народ, що його поневолить. Опісля ж вони вийдуть, і будуть служити Мені на цім місці.
8 І дав Він йому заповіта обрізання. І породив так Ісака, і восьмого дня він обрізав його. А Ісак породив Якова, а Яків дванадцятьох патріярхів.
9 А ті патріярхи позаздрили Йосипові, і продали його до Єгипту. Але Бог був із ним,
10 і його визволив від усіх його утисків, і дав йому благодать та мудрість перед фараоном, царем єгипетським, а він настановив його за правителя над Єгиптом та всім своїм домом.
11 А як голод прийшов на всю землю єгипетську та ханаанську, та велика біда, то поживи тоді не знаходили наші батьки.
12 Коли ж Яків зачув, що в Єгипті є збіжжя, то послав батьків наших уперше.
13 А як удруге послав, то був пізнаний Йосип братами своїми, і фараонові знаний став Йосипів рід.
14 Тоді Йосип послав, щоб покликати Якова, батька свого, та всю родину свою сімдесят і п'ять душ.
15 І подався Яків в Єгипет, та й умер там він сам та наші батьки.
16 І їх перенесли в Сихем, і поклали до гробу, що Авраам був купив за ціну срібла від синів Еммора Сихемового.
17 А коли наближавсь час обітниці, що нею Бог клявсь Авраамові, розрісся народ і намножився в Єгипті,
18 аж поки настав інший цар ув Єгипті, що не знав уже Йосипа.
19 Він хитро наш люд обманив, і силою змушував наших отців викидати дітей своїх, щоб вони не лишались живі.
20 Того часу родився Мойсей, і гарний він був перед Богом. Він годований був у домі батька свойого три місяці.
21 А коли він був викинений, то дочка фараона забрала його, та й за сина собі його викохала.
22 І Мойсей був навчений всієї премудрости єгипетської, і був міцний у словах та в ділах своїх.
23 А коли йому сповнилося сорок років, йому спало на серце відвідати братів своїх, синів Ізраїлевих.
24 Як угледів же він, що одному з них діється кривда, заступився, і відомстив за окривдженого, убивши єгиптянина.
25 Він же думав, що брати розуміють, що рукою його Бог дає їм визволення, та не зрозуміли вони.
26 А наступного дня, як сварились вони, він з'явився й хотів погодити їх, кажучи: Люди, ви браття, чого один одного кривдите?
27 А той, що ближнього кривдив, його відіпхнув та сказав: Хто наставив над нами тебе за старшого й суддю?
28 Чи хочеш убити й мене, як учора вбив ти єгиптянина?
29 І втік Мойсей через слово оце, і стався приходьком у землі мадіямській, де зродив двох синів.
30 А коли сорок років проминуло, то з'явивсь йому Ангол Господній у полум'ї куща огняного в пустині Сінайської гори.
31 А Мойсей, як побачив, дивувався з видіння. А коли підійшов, щоб розглянути, був голос Господній до нього:
32 Я Бог отців твоїх, Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів! І затрусився Мойсей, і не відваживсь поглянути...
33 І промовив до нього Господь: Скинь взуття з своїх ніг, бо те місце, на якому стоїш, то святая земля!
34 Добре бачив Я утиск народу Свого, що в Єгипті, і стогін його Я почув, і зійшов, щоб їх визволити. Тепер ось іди, Я пошлю до Єгипту тебе.
35 Цього Мойсея, що його відцурались вони, сказавши: Хто наставив тебе за старшого й суддю, цього Бог через Ангола, якому з'явився в кущі, послав за старшого й визвольника.
36 Він їх вивів, чуда й знамена вчинивши в землі єгипетській, і на Червоному морі, і сорок років у пустині.
37 Це той Мойсей, що прорік Ізраїлевим синам: Господь Бог вам підійме Пророка від ваших братів, як мене, Його слухайте!
38 Це той, що в пустині на зборах був з Анголом, який промовляв йому на Сінайській горі, та з отцями нашими, і що прийняв він живі слова, щоб їх нам передати;
39 що його не хотіли отці наші слухати, але відіпхнули, і звернулися серцем своїм до Єгипту,
40 промовивши до Аарона: Зроби нам богів, які йшли б перед нами, бо не знаємо, що сталося з тим Мойсеєм, який вивів нас із краю єгипетського...
41 І зробили вони тими днями теля, і бовванові жертви приносили та веселилися з діл своїх рук.
42 Але Бог відвернувся від них, і попустив їх вклонятися силі небесній, як написано в книзі Пророків: Чи заколення й жертви Мені ви приносили сорок років у пустині, о доме Ізраїлів?
43 Ви ж носили намета Молохового, і зорю вашого бога Ромфана, зображення, що їх ви зробили, щоб вклонятися їм... Через те запроваджу вас аж за Вавилон!
44 У наших отців на пустині була скинія свідоцтва, як Той ізвелів, Хто Мойсею казав, щоб зробив її за зразком, якого він бачив.
45 °ї наші отці й узяли, і внесли з Ісусом у землю народів, яких вигнав Бог з-перед обличчя наших отців, аж до часу Давида.
46 Він у Бога знайшов благодать, і просив, щоб оселю знайти для Бога Якова.
47 І Соломон збудував Йому дім.
48 Але не в рукотворнім Всевишній живе, як говорить пророк:
49 Мені небо престол, а земля то підніжок ногам Моїм! Який Мені дім ви збудуєте, говорить Господь, або місце яке для Мого відпочинку?
50 Хіба не рука Моя все це створила?...
51 О ви, твердошиї, люди серця й вух необрізаних! Ви завжди противитесь Духові Святому, як ваші батьки, так і ви!
52 Котрого з пророків батьки ваші не переслідували? Вони ж тих повбивали, хто звіщав прихід Праведного, Якому тепер ви сталися зрадниками та убійниками,
53 ви, що Закона одержали через зарядження Анголів, та не зберігали його!...
54 Як зачули ж оце, вони запалилися гнівом у серцях своїх, і скреготали зубами на нього...
55 А Степан, повний Духа Святого, на небо споглянув, і побачив Божу славу й Ісуса, що по Божій правиці стояв,
56 і промовив: Ось я бачу відчинене небо, і Сина Людського, що по Божій правиці стоїть!...
57 Та вони гучним голосом стали кричати та вуха собі затуляти, та й кинулися однодушно на нього!...
58 І за місто вони його вивели, і зачали побивати камінням його. А свідки плащі свої склали в ногах юнака, який звався Савлом.
59 І побивали камінням Степана, що молився й казав: Господи Ісусе, прийми духа мого!...
60 Упавши ж навколішки, скрикнув голосом гучним: Не залічи їм, о Господи, цього гріха! І, промовивши це, він спочив...
[ред.] Глава 8
1 А Савл похваляв його вбивство. І утиск великий постав того дня проти єрусалимської Церкви, і всі, крім апостолів, розпорошилися по краях юдейських та самарійських.
2 І поховали Степана мужі побожні, і плакали ревно за ним.
3 А Савл нищив Церкву, вдирався в доми, витягав чоловіків і жінок та давав до в'язниці...
4 Ходили тоді розпорошенці, та Боже Слово благовістили.
5 Ось Пилип прийшов до самарійського міста, і проповідував їм про Христа.
6 А люди вважали на те, що Пилип говорив, і згідно слухали й бачили чуда, які він чинив.
7 Із багатьох бо, що мали їх, духи нечисті виходили з криком великим, і багато розслаблених та кривих уздоровилися.
8 І радість велика в тім місті була!
9 Був один чоловік, на ім'я йому Симон, що до того в цім місті займавсь ворожбитством та дурив самарійський народ, видаючи себе за якогось великого.
10 Його слухали всі, від найменшого аж до найбільшого, кажучи: Він сила Божа, що зветься велика!
11 Його ж слухалися, бо він їх довший час дивував ворожбитством.
12 Та коли йняли віри Пилипові, що благовістив про Боже Царство й Ім'я Ісуса Христа, чоловіки й жінки охристилися.
13 Увірував навіть сам Симон, і, охристившись, тримався Пилипа; а бачивши чуда й знамена великі, він дуже дивувався.
14 Як зачули ж апостоли, які в Єрусалимі були, що Боже Слово прийняла Самарія, то послали до них Петра та Івана.
15 А вони, як прийшли, помолились за них, щоб Духа Святого вони прийняли,
16 бо ще ні на одного з них Він не сходив, а були вони тільки охрищені в Ім'я Господа Ісуса.
17 Тоді на них руки поклали, і прийняли вони Духа Святого!
18 Як побачив же Симон, що через накладання апостольських рук Святий Дух подається, то приніс він їм гроші,
19 і сказав: Дайте й мені таку владу, щоб той, на кого покладу свої руки, одержав би Духа Святого!
20 Та промовив до нього Петро: Нехай згине з тобою те срібло твоє, бо ти думав набути дар Божий за гроші!
21 У цім ділі нема тобі частки ні уділу, бо серце твоє перед Богом не слушне.
22 Тож покайся за це лихе діло своє, і проси Господа, може прощений буде тобі замір серця твого!
23 Бо я бачу, що ти пробуваєш у жовчі гіркій та в путах неправди.
24 А Симон озвався й сказав: Помоліться за мене до Господа, щоб мене не спіткало нічого з того, про що ви говорили...
25 А вони ж, засвідчивши, і Слово Господнє звістивши, повернулись до Єрусалиму, і звіщали Євангелію в багатьох самарійських оселях.
26 А Ангол Господній промовив Пилипові, кажучи: Устань та на південь іди, на дорогу, що від Єрусалиму до Гази спускається, порожня вона.
27 І, вставши, пішов він. І ось муж етіопський, скопець, вельможа Кандаки, цариці етіопської, що був над усіма її скарбами, що до Єрусалиму прибув поклонитись,
28 вертався, і, сидючи на повозі своїм, читав пророка Ісаю.
29 А Дух до Пилипа промовив: Підійди, та й пристань до цього повозу.
30 Пилип же підбіг і почув, що той читає пророка Ісаю, та й спитав: Чи розумієш, що ти читаєш?
31 А той відказав: Як же можу, як ніхто не напутить мене? І впросив він Пилипа піднятись та сісти з ним.
32 А слово Писання, що його він читав, було це: Як вівцю на заріз Його ведено, і як ягня супроти стрижія безголосе, так Він не відкрив Своїх уст!
33 У приниженні суд Йому віднятий був, а про рід Його хто розповість? Бо життя Його із землі забирається...
34 Відізвався ж скопець до Пилипа й сказав: Благаю тебе, це про кого говорить пророк? Чи про себе, чи про іншого кого?
35 А Пилип відкрив уста свої, і, зачавши від цього Писання, благовістив про Ісуса йому.
36 І, як шляхом вони їхали, прибули до якоїсь води. І озвався скопець: Ось вода. Що мені заважає христитись?
37 А Пилип відказав: Якщо віруєш із повного серця свого, то можна. А той відповів і сказав: Я вірую, що Ісус Христос то Син Божий!
38 І звелів, щоб повіз спинився. І обидва Пилип та скопець увійшли до води, і охристив він його.
39 А коли вони вийшли з води, Дух Господній Пилипа забрав, і скопець уже більше не бачив його. І він їхав, радіючи, шляхом своїм.
40 А Пилип опинився в Азоті, і, переходячи, звіщав Євангелію всім містам, аж поки прийшов у Кесарію.
[ред.] Глава 9
1 А Савл, іще дишучи грізьбою й убивством на учнів Господніх, приступивши до первосвященика,
2 попросив від нього листи у Дамаск синагогам, щоб, коли знайде яких чоловіків та жінок, що тієї дороги вони, то зв'язати й привести до Єрусалиму.
3 А коли він ішов й наближався до Дамаску, то ось нагло осяяло світло із неба його,
4 а він повалився на землю, і голос почув, що йому говорив: Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш?
5 А він запитав: Хто Ти, Пане? А Той: Я Ісус, що Його переслідуєш ти. Трудно тобі бити ногою колючку!
6 А він, затрусившися та налякавшися, каже: Чого, Господи, хочеш, щоб я вчинив? А до нього Господь: Уставай, та до міста подайся, а там тобі скажуть, що маєш робити!
7 А люди, що йшли з ним, онімілі стояли, бо вони чули голос, та нікого не бачили.
8 Тоді Савл підвівся з землі, і хоч очі розплющені мав, нікого не бачив... І за руку його повели й привели до Дамаску.
9 І три дні невидющий він був, і не їв, і не пив.
10 А в Дамаску був учень один, на ймення Ананій. І Господь у видінні промовив до нього: Ананію! А він відказав: Ось я, Господи!
11 Господь же до нього: Устань, і піди на вулицю, що Простою зветься, і пошукай в домі Юдовім Савла на ймення, тарсянина, ось бо він молиться,
12 і мужа в видінні він бачив, на ймення Ананія, що до нього прийшов і руку на нього поклав, щоб став він видющий...
13 Відповів же Ананій: Чув я, Господи, від багатьох про цього чоловіка, скільки зла він учинив в Єрусалимі святим Твоїм!
14 І тут має владу від первосвящеників, щоб в'язати усіх, хто кличе Ім'я Твоє.
15 І промовив до нього Господь: Іди, бо для Мене посудина вибрана він, щоб носити Ім'я Моє перед народами, і царями, і синами Ізраїля.
16 Бо Я покажу йому, скільки має він витерпіти за Ім'я Моє.
17 І Ананій пішов, і до дому ввійшов, і руки поклавши на нього, промовив: Савле брате, Господь Ісус, що з'явився тобі на дорозі, якою ти йшов, послав ось мене, щоб став ти видющий, і наповнився Духа Святого!
18 І хвилі тієї відпала з очей йому ніби луска, і зараз видющий він став... І, вставши, охристився,
19 і, прийнявши поживу, на силах зміцнів.
20 І він зараз зачав у синагогах звіщати про Ісуса, що Він Божий Син,
21 І дивом усі дивувалися, хто чув, і говорили: Хіба це не той, що переслідував в Єрусалимі визнавців оцього Ім'я, та й сюди не на те він прибув, щоб отих пов'язати й привести до первосвящеників?
22 А Савл іще більше зміцнявся, і непокоїв юдеїв, що в Дамаску жили, удоводнюючи, що Той то Христос.
23 А як часу минуло доволі, юдеї змовилися його вбити,
24 та Савлові стала відома їхня змова. А вони день і ніч чатували в воротях, щоб убити його.
25 Тому учні забрали його вночі, та й із муру спустили в коші.
26 А коли він до Єрусалиму прибув, то силкувався пристати до учнів, та його всі лякалися, не вірячи, що він учень.
27 Варнава тоді взяв його та й привів до апостолів, і їм розповів, як дорогою той бачив Господа, і як Він йому промовляв, і як сміливо навчав у Дамаску в Ісусове Ймення.
28 І він із ними входив і виходив до Єрусалиму, і відважно звіщав в Ім'я Господа.
29 Він також розмовляв й сперечався з огреченими, а вони намагалися вбити його.
30 Тому браття, довідавшися, відвели його до Кесарії, і до Тарсу його відіслали.
31 А Церква по всій Юдеї, і Галілеї, і Самарії мала мир, будуючись і ходячи в страсі Господньому, і сповнялася втіхою Духа Святого.
32 І сталося, як Петро всіх обходив, то прибув і до святих, що мешкали в Лідді.
33 Знайшов же він там чоловіка одного, на ймення Еней, що на ліжку лежав вісім років, він розслаблений був.
34 І промовив до нього Петро: Енею, тебе вздоровляє Ісус Христос. Уставай, і постели собі сам! І той зараз устав...
35 І його оглядали усі, хто мешкав у Лідді й Сароні, які навернулися до Господа.
36 А в Йоппії була одна учениця, на ймення Тавіта, що в перекладі Сарною зветься. Вона повна була добрих вчинків та милостині, що чинила.
37 І трапилося тими днями, що вона занедужала й умерла. Обмили ж її й поклали в горниці.
38 А що Лідда лежить недалеко Йоппії, то учні, прочувши, що в ній пробуває Петро, послали до нього двох мужів, що благали: Не гайся прибути до нас!
39 І, вставши Петро, пішов із ними. А коли він прибув, то ввели його в горницю. І обступили його всі вдовиці, плачучи та показуючи йому сукні й плащі, що їх Сарна робила, як із ними була.
40 Петро ж із кімнати всіх випровадив, і, ставши навколішки, помолився, і, звернувшись до тіла, промовив: Тавіто, вставай! А вона свої очі розплющила, і сіла, уздрівши Петра...
41 Він же руку подав їй, і підвів її, і закликав святих і вдовиць, та й поставив живою її.
42 А це стало відоме по цілій Йоппії, і багато-хто в Господа ввірували.
43 І сталось, що він багато днів пробув у Йоппії, в одного гарбарника Симона.
[ред.] Глава 10
1 Проживав же один чоловік у Кесарії, на ймення Корнилій, сотник полку, що звавсь Італійським.
2 З усім домом своїм він побожний був та богобійний, подавав людям щедру милостиню, і завжди Богові молився.
3 Явно він у видінні, десь коло години дев'ятої дня, бачив Ангола Божого, що до нього зійшов і промовив йому: Корнилію!
4 Він поглянув на нього й жахнувся, й сказав: Що, Господи? Той же йому відказав: Молитви твої й твоя милостиня перед Богом згадалися.
5 Тепер же пошли до Йоппії людей, та й приклич Симона, що зветься Петром.
6 Він гостює в одного гарбарника Симона, що дім має при морі. Він скаже тобі, що ти маєш робити.
7 Коли ж Ангол, що йому говорив, відійшов, той закликав двох із своїх слуг домових, і вояка богобійного з тих, що служили при ньому,
8 і розповів їм усе та й послав їх в Йоппію.
9 А наступного дня, як у дорозі були вони та наближались до міста, Петро вийшов на горницю, щоб помолитись, о годині десь шостій.
10 І став він голодний, і їсти схотів. Як йому ж готували, захоплення на нього найшло,
11 і бачить він небо відкрите, і якуюсь посудину, що сходила, немов простирало велике, яка, за чотири кінці прив'язана, спускалась додолу.
12 У ній же знаходились чотириногі всілякі, і земне гаддя, і небесні пташки.
13 І голос почувся до нього: Устань, заколи, Петре, і їж!
14 А Петро відказав: Жадним способом, Господи, бо ніколи не їв я нічого огидного чи то нечистого!
15 І знов голос удруге до нього: Що від Бога очищене, не вважай за огидне того!
16 І це сталося тричі, і посудина знов була взята на небо.
17 Як Петро ж у собі бентежився, що б то значило те видіння, що бачив, то ось посланці від Корнилія, розпитавши про Симонів дім, спинилися перед ворітьми,
18 і спиталися, крикнувши: Чи то тут сидить Симон, що зветься Петро?
19 Як Петро ж над видінням роздумував, Дух промовив до нього: Онде три чоловіки шукають тебе.
20 Але встань і зійди, і піди з ними без жадного сумніву, бо то Я їх послав!
21 І зійшовши Петро до тих мужів, промовив: Ось я той, що його ви шукаєте. З якої причини прийшли ви?
22 А вони відказали: Сотник Корнилій, муж праведний та богобійний, слави доброї в усього люду юдейського, святим Анголом був у видінні наставлений, щоб до дому свого покликати тебе та послухати слів твоїх.
23 Тоді він покликав й гостинно прийняв їх. А другого дня він устав та й із ними пішов; також дехто з братів із Йоппії пішли з ним.
24 І назавтра прийшли вони до Кесарії. А Корнилій чекав їх, рідню й близьких друзів покликавши.
25 А як увіходив Петро, Корнилій зустрінув його, і до ніг йому впав і вклонився.
26 Та Петро його підвів, промовляючи: Устань, бо й сам я людина!
27 І, розмовляючи з ним, увійшов, і знайшов багатьох, що зібралися,
28 і промовив до них: Ви знаєте, що невільно юдеєві приставати й приходити до чужаниці. Та відкрив мені Бог, щоб я жадну людину не мав за огидну чи то за нечисту.
29 Тому я без вагання прибув, як покликано. Тож питаю я вас: З якої причини ви слали по мене?
30 А Корнилій сказав: Четвертого дня аж до цієї години я постив, а о дев'ятій годині молився я в домі своїм. І ото, перед мене став муж у блискучій одежі
31 й сказав: Корнилію, почута молитва твоя, і твої милостині перед Богом згадалися.
32 Тож пошли до Йоппії, і приклич Симона, що зветься Петром. Він гостює в гарбарника Симона, у господі край моря, він прийде й розповість тобі.
33 Я зараз по тебе послав, ти добре зробив, що прийшов. Тож тепер перед Богом ми всі стоїмо, щоб почути все те, що Господь наказав був тобі.
34 А Петро відкрив уста свої та й промовив: Пізнаю я поправді, що не дивиться Бог на обличчя,
35 але в кожнім народі приємний Йому, хто боїться Його й чинить правду.
36 Він слово послав для Ізраїлевих синів, благовістячи мир через Ісуса Христа, що Господь Він усім.
37 Ви знаєте справу, що по всій Юдеї була й зачалась з Галілеї, після хрищення, що Іван проповідував,
38 Ісуса, що був із Назарету, як помазав Його Святим Духом і силою Бог. І ходив Він, добро чинячи й усіх уздоровлюючи, кого поневолив диявол, бо Бог був із Ним.
39 І ми свідки всьому, що Він учинив у Юдейському краї та в Єрусалимі, та вбили Його, на дереві повісивши...
40 Але Бог воскресив Його третього дня, і дав Йому, щоб з'явився,
41 не всьому народові, але наперед Богом вибраним свідкам, нам, що з Ним їли й пили, як воскрес Він із мертвих.
42 І Він нам звелів, щоб народові ми проповідували та засвідчили, що то Він є призначений Богом Суддя для живих і для мертвих.
43 Усі пророки свідкують про Нього, що кожен, хто вірує в Нього, одержить прощення гріхів Його Йменням.
44 Як Петро говорив ще слова ці, злинув Святий Дух на всіх, хто слухав слова.
45 А обрізані віруючі, що з Петром прибули, здивувалися дивом, що дар Духа Святого пролився також на поган!
46 Бо чули вони, що мовами різними ті розмовляли та Бога звеличували... Петро тоді відповів:
47 Чи хто може заборонити христитись водою оцим, що одержали Духа Святого, як і ми?
48 І звелів охриститися їм у Ймення Ісуса Христа. Тоді просили його позостатися в них кілька днів.
[ред.] Глава 11
1 Почули ж апостоли й браття, що в Юдеї були, що й погани прийняли Слово Боже.
2 І, як Петро повернувся до Єрусалиму, з ним стали змагатися ті, хто з обрізання,
3 кажучи: Чого ти ходив до людей необрізаних та споживав із ними?
4 Петро ж розпочав і їм розповів за порядком, говорячи:
5 Був я в місті йоппійськім і молився, і бачив в захопленні видіння: якась посудина сходила, немов простирало велике, яка, за чотири кінці прив'язана, спускалася з неба й підійшла аж до мене.
6 Зазирнувши до неї, я поглянув, і побачив там чотириногих землі, і звірів, і гаддя, і небесних пташок.
7 І голос почув я, що мені промовляв: Устань, Петре, заколи та й їж!
8 А я відказав: Жадним способом, Господи, бо ніколи нічого огидного чи то нечистого в уста мої не ввіходило!
9 І відповів мені голос із неба вдруге: Що від Бога очищене, не вважай за огидне того!
10 І це сталося тричі, і все знов було взяте на небо.
11 І ось три чоловіки, посланці з Кесарії до мене, перед домом, де був я, спинилися зараз.
12 І сказав мені Дух іти з ними без жадного сумніву. Зо мною ж пішли й оці шестеро браття, і ввійшли ми до дому того чоловіка.
13 І він нам розповів, як у домі своїм бачив Ангола, який став і сказав: Пошли до Йоппії, та приклич того Симона, що зветься Петром,
14 він слова тобі скаже, якими спасешся і ти, і ввесь дім твій.
15 А як я промовляв, злинув на них Святий Дух, як спочатку й на нас.
16 І я згадав слово Господнє, як Він говорив: Іван ось водою христив, ви ж охрищені будете Духом Святим.
17 Отож, коли Бог дав однаковий дар їм, як і нам, що ввірували в Господа Ісуса Христа, то хто ж я такий, щоб міг заперечити Богові?
18 І, почувши таке, замовкли вони, і Бога хвалили, говорячи: Отож, і поганам Бог дав покаяння в життя!
19 А ті, хто розпорошився від переслідування, що знялося було через Степана, перейшли навіть до Фінікії, і Кіпру, і Антіохії, не звістуючи слова нікому, крім юдеїв.
20 А між ними були мужі деякі з Кіпру та з Кірінеї, що до Антіохії прийшли, і промовляли й до греків, благовістячи про Господа Ісуса.
21 І Господня рука була з ними; і велике число їх увірувало, і навернулось до Господа!
22 І вістка про них досягла до вух єрусалимської Церкви, і до Антіохії послали Варнаву.
23 А він, як прийшов і благодать Божу побачив, звеселився, і всіх став просити, щоб серцем рішучим трималися Господа.
24 Бо він добрий був муж, повний Духа Святого та віри. І прилучилось багато народу до Господа!
25 Після того подався Варнава до Тарсу, щоб Савла шукати.
26 А знайшовши, привів в Антіохію. І збирались у Церкві вони цілий рік, і навчали багато народу, і в Антіохії найперш християнами названо учнів.
27 Прибули ж тими днями пророки від Єрусалиму до Антіохії.
28 І встав один з них, на ймення Агав, і Духом прорік, що голод великий у цілому світі настане, як за Клавдія був.
29 Тоді учні, усякий із своєї спроможности, постановили послати допомогу братам, що в Юдеї жили.
30 Що й зробили, через руки Варнави та Савла, пославши до старших.
[ред.] Глава 12
1 А Цар Ірод тоді підніс руки, щоб декого з Церкви гнобити.
2 І мечем він стяв Якова, брата Іванового.
3 А бачивши, що подобалося це юдеям, він задумав схопити й Петра. Були ж дні Опрісноків.
4 І, схопивши його, посадив до в'язниці, і передав чотирьом чвіркам вояків, щоб його стерегли, бажаючи вивести людям його по Пасці.
5 Отож, у в'язниці Петра стерегли, а Церква ревно молилася Богові за нього.
6 А як Ірод хотів його вивести, Петро спав тієї ночі між двома вояками, закутий у два ланцюги, і сторожа пильнувала в'язницю при дверях.
7 І ось Ангол Господній з'явився, і в в'язниці засяяло світло. І, доторкнувшись до боку Петрового, він збудив його, кажучи: Мерщій вставай! І ланцюги йому з рук поспадали.
8 А Ангол до нього промовив: Підпережися, і взуй сандалі свої. І він так учинив. І каже йому: Зодягнися в плаща свого, та й за мною йди.
9 І, вийшовши, він ішов услід за ним, і не знав, чи то правда, що робилось від Ангола, бо думав, що видіння він бачить.
10 Як сторожу минули вони першу й другу, то прийшли до залізної брами, що до міста веде, і вона відчинилась сама їм. І, вийшовши, пройшли одну вулицю, і відступив Ангол зараз від нього.
11 Сказав же Петро, опритомнівши: Тепер знаю правдиво, що Господь послав Свого Ангола, і видер мене із рук Іродових та від усього чекання народу юдейського.
12 А зміркувавши, він прийшов до садиби Марії, матері Івана, званого Марком, де багато зібралося й молилося.
13 І як Петро в фіртку брами постукав, то вийшла послухати служниця, що звалася Рода,
14 та голос Петрів розпізнавши, вона з радощів не відчинила воріт, а прибігши, сказала, що Петро при воротях стоїть!...
15 А вони їй сказали: Чи ти навісна? Та вона запевняла своє, що є так. Вони ж говорили: То Ангол його!
16 А Петро й далі стукав. Коли ж відчинили, вони його вгледіли та й дивувалися.
17 Махнувши ж рукою до них, щоб мовчали, він їм розповів, як Господь його вивів із в'язниці. І сказав: Сповістіть про це Якова й браттю. І, вийшовши, він до іншого місця пішов.
18 Коли ж настав день, поміж вояками зчинилась велика тривога, що то сталось з Петром.
19 А Ірод, пошукавши його й не знайшовши, віддав варту під суд, і звелів їх стратити. А сам із Юдеї відбув в Кесарію, і там перебував.
20 А Ірод розгніваний був на тирян та сидонян. І вони однодушно до нього прийшли, і вблагали царського постельника Власта, та й миру просили, бо їхня земля годувалась з царської.
21 Дня ж призначеного Ірод убрався в одежу царську, і на підвищенні сів та й до них говорив.
22 А натовп кричав: Голос Божий, а не людський!
23 І Ангол Господній уразив зненацька його, бо він не віддав слави Богові. І черва його з'їла, і він умер...
24 Слово ж Боже росло та помножувалось.
25 А Варнава та Савл, службу виконавши, повернулись із Єрусалиму, узявши з собою Івана, що прозваний Марком.
[ред.] Глава 13
1 А в Антіохії, у тамошній Церкві були ці пророки та вчителі: Варнава й Семен, званий Ні?ер, і кірінеянин Луцій, і Манаїл, що був вигодуваний із тетрархом Іродом, та ще Савл.
2 Як служили ж вони Господеві та постили, прорік Святий Дух: Відділіть Варнаву та Савла для Мене на справу, до якої покликав Я їх!
3 Тоді, попостивши та помолившись, вони руки поклали на них, і відпустили.
4 Вони ж, послані бувши від Духа Святого, прийшли в Селевкію, а звідти до Кіпру відплинули.
5 Як були ж в Саламіні, то звіщали вони Слово Боже по синагогах юдейських; до послуг же мали й Івана.
6 А коли перейшли аж до Пафи ввесь острів, то знайшли ворожбита одного, лжепророка юдеянина, йому на ім'я Варісус.
7 Він був при проконсулі Сергії Павлі, чоловіку розумнім. Той закликав Варнаву та Савла, і прагнув послухати Божого Слова.
8 Але їм опирався Еліма ворожбит той, бо ім'я його перекладається так, і намагавсь відвернути від віри проконсула.
9 Але Савл, що й Павло він, переповнився Духом Святим і на нього споглянув,
10 і промовив: О сину дияволів, повний всякого підступу та всілякої злости, ти ворогу всякої правди! Чи не перестанеш ти плутати простих Господніх доріг?
11 І тепер ось на тебе Господня рука, ти станеш сліпий, і сонця бачити не будеш до часу! І миттю обняв того морок та темрява, і став він ходити навпомацки та шукати поводатора...
12 Тоді той проконсул, як побачив, що сталося, увірував, і дивувався науці Господній!
13 І, як від Пафа Павло й ті, хто з ним був, відпливли, то вони прибули в Памфілійську Пергію. А Іван, відлучившись від них, повернувся до Єрусалиму.
14 А вони, пішовши з Пергії, прийшли до Пісідійської Антіохії, і дня суботнього до синагоги ввійшли й посідали.
15 А по відчитанні Закону й Пророків, старші синагоги послали до них, переказуючи: Мужі-браття, якщо маєте слово потіхи для люду, промовте!
16 Тоді Павло встав, і давши знака рукою, промовив: Послухайте, мужі ізраїльтяни, та ви, богобійні!
17 Бог цих Ізраїлевих людей вибрав Собі отців наших, і підвищив народ, як він перебував у єгипетськім краї, і рукою потужною вивів їх із нього,
18 і літ із сорок Він їх годував у пустині,
19 а вигубивши сім народів в землі ханаанській, поділив жеребком їхню землю між ними,
20 майже що по чотириста й п'ятидесяти роках. Після того аж до Самуїла пророка Він їм суддів давав.
21 А потім забажали царя, і Бог дав їм Саула, сина Кісового, мужа з Веніяминового племени, на чотири десятки років.
22 А його віддаливши, поставив царем їм Давида, про якого й сказав, засвідчуючи: Знайшов Я Давида, сина Єссеєвого, чоловіка за серцем Своїм, що всю волю Мою він виконувати буде.
23 За обітницею, із його насіння підняв Бог Ісуса, як спасіння Ізраїлеві,
24 як Іван перед самим приходом Його усьому народові Ізраїлевому проповідував хрищення на покаяння.
25 А коли свою путь Іван виконав, то він промовляв: Я не Той, за Кого ви мене вважаєте, але йде он за мною, що Йому розв'язати ремінця від узуття Його я недостойний.