Гадають усі, що я сохну (Гейне/Леся Українка)

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до: навігація, пошук
Гадають усі, що я сохну
автор: Генріх Гейне (1797—1856)
Мова оригіналу: німецька. Назва в оригіналі: Man glaubt, daß ich mich gräme Перекладач: Леся Українка, 1890
З циклу «Поворіт додому», зб. «Книга пісень». Створення: 1823—1824, опубл.: 1827. Джерело: [1]  


XXX.


Гадають усі, що я сохну
Та в’яну в коханні-журбі,
Так люди гадають, – нарешті
І сам я гадаю собі.

Ти, любко моя винозора,
Скажу тобі тільки одно:
Мені те кохання безкрає
Розшарпало серце давно.

В своїй одинокій хатині
Собі я кажу се не раз, –
Як тільки ж тебе я побачу,
Зникають слова мої враз.

Вже, певне, слова мої щирі
Тримає злий янгол який;
Ох, я через янгола того
Тепер безталанний такий!


1890