|
На що мені чорні брови,
На що карі очі,
На що літа молодиї,
Веселі дівочі?
Літа мої молодиї
Марно пропадають,
Очі плачуть, чорні брови
Од вітру линяють.
Серце вьяне, нудить світом,
Як пташка без волі.
На що ж мені краса моя,
Коли нема долі?
Тяжко мені сиротою
На сім світі жити:
Свої люде — як чужиї,
Ні з ким говорити;
Нема кому розпитати,
Чого плачуть очі;
Нема кому розсказати.
Чого серце хоче,
Чого серце, як голубка,
День і ніч воркує;
Ніхто ёго не питає,
Не знає, не чує.
Чужі люде не спитають,
Та й на-що питати?
Нехай плаче сиротина,
Нехай літа тратить!
Плач же, серце, плачте очі,
Поки не заснули,
Голоснійше, жалібнійше,
Щоб вітри почули,
Щоб понесли буйнесенькі
За синєє море,
Чорнявому зрадливому
На лютеє горе!
|
