Літопис Самовидця/О началі войни Хмелницкого
Матеріал з Wikisource
[ред.] О Началі Войни Хмелницкого[1]
< Про утиски козацтва>
Початок и причина войни Хмелницкого ест едино от ляхов на православіе гоненіе[2] и козаком[3] отягощеніе[4]. Тогда бо оным не хотячи[5], чего не звикли были[6] панщини робити, на службу замковую обернено, которих з листами[7] и в городі[8] до хандоження[9] коней старостове[10] держали, в дворах грубу, тоест печи палити, псов хандожити[11], дворі змітати[12] и до инших[13] незносных діл приставляли. Знову зась которіе зоставали козаками реестровимы, а над оними полковникове шляхта панове от[14] гетмана коронного насиланніе были, которіе б от їх волности[15] бинамній не дбаючи, але яко могучи оных [с] мірали[16], легце поважаючи. Плату, которая постановлена была на козаки от короля его милости и Речи посполитой по золотих тридцять на рок, тое на себе отбірали[17], з сотниками ділячися, бо сотников не козаки оббырали[18] и настановляли[19], але полковники, кого хотіли з своей руки, жебы оным зичливими[20] были.
Также полковникове Козаков до всякой домовой незвичайной роботи пристановляли[21], в поля зась пойшовши, любо якій козак достане у татар коня доброго, того отоймут, з Запорожжа[22] през[23] поля дикіе з рарогом, раструбом[24], орлом, албо с хортом козака бідного шлет в городи, кому подарок шлючи, якому панові[25], не жалуючи козака, хочай бы згинул, як не трудно от татар. Знову з сь, хочай бы якого язика[26] татарского поймали козаки, то з язиком татарским, на кого ласкав полковник, якого жолніра[27] своего высилает до гетмана коронного, а козацкую отвагу потлумляют. В городах зась от жидов тая была кривда, же неволно Козакові[28] в дому своем жадного напитку на потребу свою держати, не тилко меду, горілки, пива, але и браги. Которіе зась на рибу хожували[29] козаки за пороги, то на Кодаку на коммисара[30] рибу десятую отбірали. А полковником особливо[31] треба дати и сотникам, и асаулові[32], и писареві, — аж до великого убозства козацтво прийшло[33], а болше шести тисячей[34] неповинно Козаков быти. Хочай и син козацкій, тую ж панщину мусіл[35] робити и плату давати, тое над козаками было.
< Про утиски простолюду>
Над посполством[36] зась, любо во всем жили обфито[37] в збожах[38], в бидлах[39], в пастах[40], але однак[41] чего не звикла была Україна терпіти, вимисли[42] великіе были от старостов и от[43] намісников, и жидов. Бо сами державци на Україні не мешкали, тилко[44] уряд держали, и так о кривдах людей посполитих мало знали, албо[45] любо и знали, толко[46] засліплени будучи подарками от старост и жидов арандарей[47] же того не могли узнати, же їх салом по їх же шкурі и мажут[48]: з їх подданних выдравши, оним даруют, що и самому пану волно бы узяти у своего подданного, и не так[49] бы жаловал подданній его.
< Про Богдана Хмельницького і початок повстання>
А то леда шевлюга[50], леда жид[51] богатится, по килка цуґов[52] коней справляет, вимишляючи чинши[53] великіе, поволовщини[54], дуди[55], осип[56], мірочки[57] сухіе, з жорнов плату и инное[58], отнимання фолварков[59], — що натрафили[60] на чоловіка одного[61], у которого отняли пасіку, которая всей землі[62] Полской начинила біди, а тим способом.
В Чигирині місті[63] мешкал сотник Богдан Хмелницкий, козак ростропній в ділах козацких военних, и у писмі біглій[64], и часто у двора королевского в поселстві будучій. И под час бытности своеї с козаком значним переясловским з Іваном Ілляшем (а тот Ілляш барзо зичливим[65] королеві[66] его милости) и упросили писмо, албо привилей, на роблений[67] челнов на море, мимо відомость гетманов коронных, що и одержавши, тое скрито держали от полковников в Переясловлю. А под тот[68] час у вышъменованного Хмелницкого подстаростій чигиринскій[69] Чаплинскій, зостаючій от Конецполского, отнял хутор с пасікою и млином на урочищи Суботові[70], полтори милі от Чигирина, и за той хутор посвар стал с[71] подстаростим Хмелницкому. И Хмелницкій, видячи, же оного вічистіе добра оному кгвалтом[72] видрано[73], старался фортелем[74], жебы тот привилей, данній от короля от[75] его милости на робленя чолновное волное[76] козаком, достати, що и доказал[77], бо маючи в дому своем у гостях того Ілляша[78] Ормянчика[79] переясловского и у оного вивідавшися[80] о схованню того привилея, упоївши оного, ключ у пяного узявши, послал своего посланця по тот привилей[81], данній от короля его милости Владислава Четвертого[82], которій оному и привізл его посланец. И там[83] з оним привилеем Хмелницкій за пороги поишол и козаком ознаймил, же на волности козацкіе міет привилей короля его милости, до которого много войска козацкого[84] почалося горнути. А же на Запорожу[85] зоставати не мог[86] задля залоги[87], которая на тот час с[88] полковниками лядскими посполу[89] з жолнірами зоставала, пошол[90] на Низ ку мору, на поля, к Лиману, и там войско ку оному купилося[91], утікаючи от полковников лядских. Которого Хмелницкого полковникове посилали[92] на тіе поля имати и розгромити, але оній тих посланних[93] лядских погромил[94], а козацтво[95] до оного пристало. И так Хмелницкій, видячи, же юже[96] учинил задор з ляхами и своего набитку[97], албо кгрунтов, жалуючи, вислал своїх посланцов до хана кримского, чинячи з оними[98] згоду и пріймуючи братерство, жеби ему помагали войска лядскіе зносити, що хан кримскій з солтанами[99] ордами[100] з радостію на тое позволив, и, приславши своїх означенних[101] мурз до Хмелницкого, межи собою присягу з обоїх сторон виконали на Низу, и зараз хан посилает з ордами великими Тугай бея до Хмелницкого. З которою ордою Хмелницкій на Запороже[102] наступил, до которого все войско, зостаючее на Запорожу, пристало и Хмелницкого собі[103] за старшого приняли.
[ред.] Примітки
- ↑ Список Я. Козельського починається словами: «Літописец избран о войнах, о наставлениї гетманов, о изміни їх по статях и прочиїх ділах ниже слідуется...». Список М. Судієнка і видання Бодянського: «Літописец о началі войны Хмелницкого».
- ↑ У списку Козельського тут і скрізь далі немає літери «і». Замість неї послідовно вживається «и»: «православие гонение».
- ↑ Там само: «козакам».
- ↑ Там само: «отягчение»; у виданні Бодянського: «отмщеніе».
- ↑ У списку Козельського це місце наведено повніше: «тогда бо оним всякие волности отнято, от инних повиписовано, которие не хотячи...»
- ↑ У списку Козельського літера «ы» вживається рідко, переважно в закінченнях слів. Частіше «ы» зустрічається в списку Судієнка і в виданні Бодянського.
- ↑ Там само: «листами».
- ↑ Там само: «в дорозі».
- ↑ хандожити — чистити
- ↑ Там само: «коней старостове хондожене».
- ↑ Там само: «хондожити».
- ↑ Там само: «зумітати».
- ↑ Там само: «и инних».
- ↑ Там само: замість «от» «їх и».
- ↑ Там само: «которие о їх волностях».
- ↑ Там само: правильніше: «смиряли».
- ↑ Там само: «отбирали».
- ↑ Там само: «обирали», у виданні Бодянського: «обірали».
- ↑ У списку Козельського: «наставляли».
- ↑ Там само: «жичливими».
- ↑ У списку Козельського: «пристановлялы».
- ↑ Там само: «Запорожя».
- ↑ Там само: «чрез».
- ↑ Там само: «ястребом».
- ↑ У списку Козельського в подібних закінченнях значно частіше вживається -ови: панови.
- ↑ язик — полонений, схоплений для вивідування стану протиника.
- ↑ жолнір — найманий солдат.
- ↑ У списку Козельського в подібних закінченнях значно частіше вживається -ови: козакови.
- ↑ Там само: «хожовали».
- ↑ Там само: «комисара».
- ↑ Там само: «отбирали. А полковникам особливе».
- ↑ Там само: «ассаулови».
- ↑ Там само: «пришло».
- ↑ Там само: «тисяч».
- ↑ Там само: «мусил».
- ↑ посполство — чернь, народ, плебеї
- ↑ обфито — щедро, багато, рясно
- ↑ збоже — збіжжя, хліб, майно
- ↑ Там само: «бидлу». Бидло — худоба, скотина, воли.
- ↑ Думка літописця, що посполиті перед 1648 роком нібито «жили обфито в збожах, в бидлах, в пасіках», суперечить історичній правді. Твердження літописця заперечують опубліковані й архівні історичні джерела, актові матеріали. Навіть сучасники-іноземці, що були на Україні в той час, такі, скажімо, як Г. Боплан, Н. Ганновер, С. Грондський, В. Коховський, В. Московський, у своїх працях пишуть, що становище українського селянства у 1630 — 1640-х роках було важке, панщизняні повинності зростали рік у рік. (Коментар за виданням І.Дзира)
- ↑ Там само: як правило, «еднак», «едного».
- ↑ У списку Судієнка: «вымислили».
- ↑ У списку Козельського: «и їх».
- ↑ Там само: «толко».
- ↑ Там само: додано «ж».
- ↑ Там само: «тилко».
- ↑ Там само: «арендарей».
- ↑ Там само: немає «салом мажут», а «же с тих же по їх шкурі».
- ↑ Там само: «потом».
- ↑ шевлюга — худобина, мерзотник.
- ↑ У списку Козельського: «жит».
- ↑ Там само: «цукгов». Цуг — ряд.
- ↑ Там само: «чиним». Чинш — оброк.
- ↑ Там само: «поволовщину». Поволовщина — податок від волів.
- ↑ дуди — збір, плата за весілля.
- ↑ осип — збори зерновим хлібом.
- ↑ мірочка — плата зерном за помол.
- ↑ Там само: немає «инное».
- ↑ Там само: «отнимане фолварков, хуторов».
- ↑ натрафити — натрапити, наскочити
- ↑ Там само: «человіка едного».
- ↑ Там само: немає «землі».
- ↑ У списку Козельського у цьому місці вставлено: «яко виже ся наменило». У збірнику Козельського літопис Самовидця вміщений безпосередньо після уривку із літопису Граб’янки.
- ↑ У списку Судієнка і в виданні Бодянського: «віжливій». Біглій — умілий, вправний.
- ↑ У списку Козельського: «Иляш доброзичливим бил»; у списку Судієнка і в виданні Бодянського: «зичливій».
- ↑ Там само: «королеви».
- ↑ Там само: «роблене».
- ↑ Там само: «той».
- ↑ Там само: «чигринский».
- ↑ Там само: «Субботові».
- ↑ У списку Козельського тут і далі замість с вживається з; у списку Судієнка — переважно с.
- ↑ кгвалтом — ґвалтом, силоміць, насильно.
- ↑ Там само: «взято».
- ↑ фортель — підступ, обдурення, хитрість
- ↑ Там само: немає «от».
- ↑ Там само: «роблене челнов волно».
- ↑ Оповідання про викрадення листів Хмельницьким у Ілляша Караїмовича або у Барабаша було поширене в українській історіографії кінця 17 — початку 18 століть. Його вважають легендою, створеною уявою пізніших істориків, літописців, на осонові народних дум. В його основу, лягли події 1646 року, коли польський король Владислав IV надав у Варшаві представникам козацької старшини, серед якої були Б. Хмельницький, Іван Барабаш та Ілляш, привілеї і гроші на виготовлення човнів для майбутньої війни з Туреччиною, або ж і ті привілеї короля, якими він затвердив за Хмельницьким хутір Суботів (Я. І. Дзира, Українська історіографія другої половини XVII ст. та перекази про Богдана Хмельницького. — Історіографічні дослідження в Українській РСР, вип. l, К., 1968, стор. 178 — 186).
- ↑ Там само: «Иляша».
- ↑ У списку Судієнка і в виданні Бодянського: «Ормянчина» без слова «переясловского».
- ↑ У списку Козельського: «довідавшися».
- ↑ У списку Козельського: «той привелей».
- ↑ Там само: немає «Четвертого».
- ↑ У списку Судієнка: «И так».
- ↑ У списку Козельського: «коного войска».
- ↑ Там само: «Запорожю».
- ↑ Там само: «могл».
- ↑ У списку Судієнка і в виданні Бодянського: помилково «налоги».
- ↑ У списку Козельського: «з».
- ↑ посполу — разом, спільно, гуртом
- ↑ Там само: «пойшол».
- ↑ У виданні Бодянського: «рушилось».
- ↑ У списку Козельського: додано «своїх».
- ↑ Там само: «посланих».
- ↑ Там само: «погромили».
- ↑ У списку Козельського і Судієнка зустрічається послідовно «козацство».
- ↑ У списку Козельського: послідовно вживається «уже».
- ↑ набиток — майно, набуття.
- ↑ Там само: «ним».
- ↑ У списку Судієнка: «з солтаном».
- ↑ У списку Козельського: додано «и усши ордами».
- ↑ У списку Козельського: «значних», у списку Судієнка і в виданні Бодянського цього слова немає.
- ↑ У списку Козельського: «Запорожю».
- ↑ У списках Козельського і Судієнка: переважно «себі».
