Моя Мова (Симоненко)

Матеріал з Wikisource

Перейти до: навігація, пошук

Моя мова

Все в тобі з'єдналося, злилося - 
Як і поміститися в одній!
Шепіт зачарований колосся, 
Поклик із катами на двобій. 
Ти даєш поету дужі крила, 
Що підносять правду в вишину, 
Вченому ти лагідно відкрила 
Мудрості людської глибину.

І тобі рости й не в'януть зроду, Квітувать в поемах і віршах, Бо в тобі - великого народу Ніжна і замріяна душа.

Отримано з http://uk.wikisource.org/wiki/%D0%9C%D0%BE%D1%8F_%D0%9C%D0%BE%D0%B2%D0%B0_(%D0%A1%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE)