Нам зорі з неба миготіли
Нам зорі з неба миготіли,
Вітрець - від спеки - нас беріг,
Троянди - квітами рясніли,
І хвилі тихо хлюпотіли
Близ наших ніг.
Були ми юні, ми - любили,
Всякчас вперед дивились ми
І, сповнені - буяння сили,
Ми - не ховались, ми - раділи
Снігам зими.
Де ж ночі, віддані бажанням,
Де раювання юних мрій,
Де всі палкі зачарування,
Надій - із пристрасним чеканням,
Де світлий рій? Де світлий рій?!
В усіх зірок померкло світло,
Все повне суму самоти...
Коли ж ти, серце, все, що квітло,
Що нам всміхалося привітно,..
Забудеш ти? Забудеш ти!
|
