Німецька наука-розлука

Матеріал з Вікіджерел
Німецька наука-розлука
Пантелеймон Куліш

Divide et impera

Як Гречі та Булгаріни пропали,
На їх місця Пихни у нас постали.

З цензурою-кумою обнялися,
Тісніти Русь Дніпрову завзялися.

Бо Русь Дніпрова ще тоді постала,
Як про Москву Європа й не чувала,-

Як ще вона татарином дивилась,
Звичаїв у монгола й фінна вчилась.

Сього гріха Москва нам не прощає,
Над нас киргиз, колмиків прекладає.

Сі рівноправні у Москві народи
Достойні слова рідного свободи.

А ми.. що ми таке?.. народ без мови.
Не дав Бог мови в нас ні козакові,

Ні там, хто над козацтво дике взявся,
Будити сонних земляків завзявся,-

Хто правоти святим огнем палає,
На діло жізні розум викликає.

Не в Києві їх мова, не в Полтаві,
Не на Сулі, та Росі, та Росаві...

В Москві, в Казані, в Дерпті, в Петербурсі
Учитись мусять, мов латині в бурсі.

Як звать самих себе, як розмовляти,
Як земляків на розум наставляти...

У Київський землі, у Древній Русі
По-древньому нехай джеркочуть гуси,

Телята мекають, воли рикають,
А люде рідну мову забувають.

ЇЇ криничини, її живі джерела-
Там, де живе чухна, мордва, корела.

Де весь і меря, перм і чудь з Москвою
Злились під Золотою татарвою.

Бо там німота школи закладала,
Скрижалі жизні москалям писала.

І в тих скрижалях прописала правду-
Завіту предків староруських зраду.

У тих скржалях подала науку-
Нової Русі з древньою розлуку.

Закинув німець мрежі й там ловецьки,
Де помиливсь одважний розум шведський:

Бо divide у старих римлян учився,
У силу й славу хитрощами вбився.

Найбільша ж слава жде в Москві єхиду,
Аби не дав себе спослідить жиду.

1893