Сумне моє серденько трудне, –
Довкола все раде весні;
Стою, прихилившись до липи,
На замковій стрімкій стіні.
Глибоко в долині блакитна
Спокійная річка біжить;
Там хлопчик пливе у човенці,
Закинувши удку, й свистить.
Довкола розкинулись мило
Барвисті дрібні береги,
Домочки, й садочки, і люди,
Отари, і луки, й луги.
Дівчата перуть собі хустя,
Веселий їх гурт гомонить;
З лотоків летять діаманти,
Млиновеє коло шумить.
Он сіра старезна в’язниця,
Хатина при їй вартова;
Увесь у червоному хлопець
Рушницю свою набива.
Він ходить; по сталі рушниці
Проміння іскриться ясне;
Він честь віддає мені нею, –
Ох, краще б застрелив мене!
