Перейти до вмісту
Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти
- Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти,
- Так міцно, щільно, і закрить од світа,
- Я не боюсь тобі життя одняти,
- Ти будеш мов руїна, листом вкрита, —
- Плющ їй дає життя, він обіймає,
- Боронить від негоди стіну голу,
- Але й руїна стало так тримає
- Товариша, аби не впав додолу.
- Їм добре так удвох, — як нам з тобою, —
- А прийде час розсипатись руїні, —
- Нехай вона плюща сховає під собою.
- Навіщо здався плющ у самотині?
- Хіба на те, аби валятись долі
- Пораненим, пошарпаним, без сили
- Чи з розпачу повитись на тополі
- І статися для неї гірш могили?