Матеріал з Wikisource
| Про текст |
| Автор: |
Василь Симоненко |
| Назва: |
Чорні від страждання мої очі |
| Підзаголовок: |
|
| З циклу: |
|
| Написаний: |
|
| Опублікований: |
|
| Мова оригіналу: |
українська |
| Назва ориг.: |
|
| Підзаголовок ориг.: |
|
| Перекладач: |
|
| Джерело: |
[[1]] |
| Інше: |
|
 Стаття у Вікіпедії |
| Зображення |
|
[[Зображення:|180px]]
|
|
Чорні від страждання мої ночі,
Білі від скорботи мої дні
Впали у твої свавільні очі,
Жадібні, глибокі і чудні.
Я тебе не хочу обминути,
Я тебе не смію обійти.
Дай мені губами зачерпнути
Ніжної твоєї доброти.
Диких орд незлічені навали
Розтрощили пращури мої,
Щоб несла ти гордо і зухвало
Груди недоторкані свої.
Щоб горіли маками долоні,
Щоб гуло моє серцебиття,
Щоб в твоєму соромливім лоні
Визрівало завтрашнє життя.
І моє прокляття очманіле
Упаде на тім'я дурням тим,
Хто твоє солодке грішне тіло
Оскверняє помислом гидким.
Стегна твої, брови і рамена,
Шия і вогонь тендітних рук —
Все в тобі прекрасне і священне,
Мамо моїх радощів і мук!
