«Тішся, дитино, поки ще маленька…»

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Тішся, дитино, поки ще маленька…» (1885
Леся Українка
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI

Тішся, дитино, поки ще маленька.
Ти ж бо живеш навесні,
Ще твоя думка літає легенька,
Ще твої мрії ясні.
Мрія полине із думкою вкупці
Геть у далекі світа, –
Крил не втинай сизокрилій голубці,
Хай вона вільно літа!
Чи пам'ятаєш ти казку-дивницю,
Як то колись принесла
Тую цілющу-живущу водицю
Дрібна пташина мала?
Їй не страшні були дикі простори,
Скелі і хвилі морські,
Перелітала найвищії гори, –
Мала крильцята прудкі.
Так твоя думка швиденько полине,
Тільки їй волю даси,
І принесе з чарівної країни
Краплю живої роси.
І як приступить журба невсипуща
Та до серденька твого, –
Тая росиця цілюща-живуща
Буде живити його.
Хай же та мрія із думкою вкупці
Лине в незнані світа, –
Крил не втинай сизокрилій голубці,
Хай вона вільно літа!


Вірш Лесі Українки, записаний «В дитячому крузі», у 1885 році.

Вперше надруковано в альманасі «Ілюстрована бібліотека для молодежи, селян та міщанства», 1891, № 3, стор. 33.

Виданий в збірці «На крилах пісень» (Львів 1893, при сприянні Івана Франка).