«Україно! плачу слізьми над тобою…»

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку

II

Україно! плачу слізьми над тобою...

Недоле моя! що поможе ся туга?

Що вдію для тебе сією тяжкою журбою?

Гай-гай, невелика послуга!

Ох, сльози палкі ‒ вони душу палили.

Сліди полишили огнисті навіки.

Ті жалі гіркії ‒ вони мені серце зв’ялили!

Даремні для нього всі ліки.

Чи ж мало нас плаче такими сльозами?

Чи можем ми, діти, веселими бути,

Як ненька в недолі, в нужді побивається нами?

Де ж тута веселого слова здобути?

Говорять, що матері сльози гарячі

І тверде, міцнеє каміння проймають;

Невже найщиріші кривавії сльози дитячі

Ніякої сили не мають?

Джерело[ред.]

  • Українка Леся. Досвітні огні: збірка віршів / Леся Українка; ред. колегія: В. В. Бичко, М. М. Острик та ін. ‒ К. : "Веселка", 1975. ‒ 159 с.