Євангеліє від Йоана (Шашкевич)

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сьв. Іоанна
автор: Маркіян Шашкевич
Створення: 1842. Джерело: Твори Маркіяна Шашкевича і Якова Головацкого. Виданє друге (З додатком творів: Івана Вагилевича і Тимка Падури). У Львові, 1913.  • Цей текст написано старим правописом — желехівкою.

Інші переклади: Огієнко

Глава IV[ред.]

Коли Іісус порозумів, же дочули ся фарисеї, що Іісус більше творит учеників і крестит над Іоанна, а Іісус сам не крестив, но ученики єго, оставив Іюдею і ішов знова в Галилею; а конче єму було іти через Самарію.

І прийшов до міста самарійского на імя Сихар, недалеко поселеня, що́ дав Яков Іосифу, синови своєму; а був тут колодязь Якововий, а Іісус, утомлений дорогою, сїв при колодязи, а було на часї коло шестої години. Прийшла невіста із Самарії почерпсти води. Промовив до неї Іісус: Дай менї пити; а ученики єго пійшли до міста, щоб живности купити. Сказала єму невіста Самарянинка: „Як же ти, Жидовин, просиш у мене, жени Самарянинки, пити?“ Бо Жидове не пристают з Самарянинами. Одповів Іісус і мовив: „Коли-бись знала дар Божий і кто єсть, що́ до тебе мовит: дай ми пити, ти би у него просила, а дав би тобі живу воду.“ Мовила до него невіста: „Господи, анї черпала не маєш, а колодязь глубокий, відки-ж маєш живу воду? чи ти більший над отця нашого Якова, що́ нам дав той колодязь і сам із него пив і сини єго і добиток єго?“ Одповів Іісус і мовив: „Кождий, що́ сеї води напє ся, знова пити схоче, а хто пити-йме воду, що́ я єму дам, во вік пити не забажає, но вода, що́ я єму дам, буде в нїм жерело води, текущої в живот вічний.“ Мовила до него жена: „Господи, дай ми сеї води, що-бим пити не хтїла і сюда по воду не ходила.“ Мовив до неї Іісус: „Іди, заклич мужа твоєго і прийди сюда.“ Одповіла жена і мовила: „Не маю мужа!“ Одповів Іісус: „Добре мовиш, що мужа не маю; бо пять мужів мала-сь і той, що́ го тепер маєш, не муж тобі, се по правдї сказала-сь.“ Одповіла жена: „Господи, виджу, що ти пророк. Отцї наші на сїй горі оддавали Богу поклони, а ви повідаєте, що Єрусалим місце, де Богу кланяти ся належит.“ Мовив єй Іісус: „Жено, іми ми віру, же надходит час, коли нї на сїй горі, нї в Єрусалимі отцю ся поклоните: ви ся кланяєте тому, которого не знаєте, ми ся кланяєм тому, которого знаєм, бо спасеніє од Іудеї єсть. Но надходит час і нинї єсть, коли правдивії поклонники поклонят ся отцеви духом і правдою, бо і отец таких глядит, кланяючих ся єму. Дух єсть Бог і що́ ся єму кланяют, духом і правдою конче їм кланяти ся.“ Повіла єму жена: „Знаєм, же прийде Мессія, іменуємий Христос: коли той прийде, все нам звістит.“ Повів єй Іісус: „Сей я, бесїдующий з тобою.“

І тогди прийшли ученики єго і чудовали ся, що бесїдував з женою, однакож нїкто не рік: о що́ питаєш або о чім бесїдуєш з нею? А жена оставила конов свою і пійшла до міста і мовила людем: „Прийдїт і обачте чоловіка, которий ми все уповів, що́ іно учинилам; чи не той єсть Христос?“ Вийшли із міста і ішли до него. А тим часом просили єго ученики і мовили: „Равви, їж!“ А він їм відповів: „Маю я поживу їсти, о которій ви несьвідомі.“ А ученики мовили меж собою: „Чи кто принїс єму їсти?“ Мовив до них Іісус: „Моя страва єсть, щобим сотворив волю того, кто мя послав, і щобим довершив дїла єго. Чи-ж ви не повідаєте, що ще чотири місяцї, а жнива прийдут? а я вам повідаю: підведїт очи ваші, гляньте на ниви, споловіли вже до жнива; а жнец бере заплату і збирає плоди на живот вічний, щоб радував ся сїющий вкупі і з женцем; о тім бо істинна приповідь, що инший єсть сїющий, а инший жнущий. Я вас послав жати там, де-сте ся не трудили, иншії ся трудили, а ви прийшли-сте в їх труд.“ І много Самарян із міста того увірили в него за-для бесїди жени, посьвідчающої, же сказав ми все, що́ йно учинилам. А коли прийшли до него Самаряне, молили єго, щоб пробував у них; і забавив у них два дни, і много знов увірили за-для бесїди єго. А до невісти мовили: „не йно за-для твоєї бесїди віруєм, бо самі чули-смо і знаєм, же той єсть поправдї спаситель міра, Христос.“ За два дни вийшов звідтам і пустив ся до Галилеї; бо сам Іісус засьвідчав, що пророк не має чести в отечинї своїй; а коли прийшов до Галилеї, приймили го Галилеяне, видївши вся, що́ в праздник учинив в Єрусалимі; бо і они зійшли ся були в той праздник. Прийшов пак Іісус до Кани галилейської, де змінив воду в вино.

І був нїякий царский муж, которого син лежав недужний в Капернаумі. Той, дочувшись, що Іісус прийшов із Іудеї в Галилею, пійшов ід нему і молив єго, щоби зступив і підвів сина єго, бо вже мав умерти. А Іісус рік до него: „Коли не видите знаків і чудів, не ймете вірити.“ Мовив до него царский муж: „Господи, зступи, нїм умре дитя моє!“ Рік му Ісус: „Іди! син твій живий.“ І увірив чоловік на слово, що́ єму рік Іісус, і пійшов. А коли вже надходив, вийшли слуги єго на зустріч і звістили єму, мовлячи, же син твій жиє. Звідав ся у них часа, коли єму легше ся зробило, і повіли єму, що вчера години семої опустила єго жигачка, а отец порозумівши, що Іісус в тот самий час повів єму, же твій син живий єсть, увірив сам і весь дім єго. А се знова другоє знамя сотворив Іісус, прийшовши із Юдеї до Галилеї.