Історичні піснї українського народа/Засвитали козаченьки

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Історичні піснї українського народа (1908 під ред. Мирослава Січинського
Плач ґрафинї Марини Потоцької
Засвитали козаченьки
Цей текст написаний желехівкою. • Існують інші версії цієї роботи: Засвистали козаченьки ‎
Видання: Львів: 1908.

Засвистали козаченьки в похід з полуночи,
Заплакала Марусенька свої чорні очи.
„Не плач, не плач, Марусенько,
Возьмем тя з собою,
Як будемо виїзджати в чужую сторону.“
„Ой, їдь та їдь, мій миленький,
Та не забавляй ся,
На конику вороненькім назад повертай ся.“
„Ой, Бог знає, Бог відає, чи я поверну ся,
Кінь вороний на подвірю чогось іспіткнув ся!“
Ішли Ляхи на три шляхи, дороги питали:
„Чи сюда козаки шли, чи ви не видали?“
Всї Поляки, які йшли, по три конї мали,
Хвалили ся Поляченьки, що в'ни звоювали:
„Ми підемо, пане брате, козаків рубати,
А як прийде зла година, будем утїкати!“
Розплачеть ся, розтужить, ся, Потоцького жона:
„Чи я-ж тобі, пан Потоцький, давно не товкла?
Давно уже ти, Потоцький, з козаки воюєш,
Ти козаків не звоюєш, свою силу згубиш!…“


Суспільне надбання

Ця робота перебуває у суспільному надбанні у Сполучених Штатах.


  • Робота перебуває у суспільному надбанні у Сполучених Штатах, тому що вона опублікована до 1 січня 1926 року.
  • Цей твір захищений авторським правом в Австрії до 1 січня 2050 року, оскільки авторське право в Австрії закінчується 70 років після смерті автора.