Історія української літератури/Книжка перша/Белетристика

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Белетристика.

21. Своїм напів белетристичним характером наближаються деякі наші старі літературні збірники до багатої перекладної белетристики, що нею захоплювалися наші предки не лише в II. періоді, але й ще довго пізніше, нераз аж до XVIII. стол. В кожному разі вже в XI. — XIII. стол. ставали у нас ступнево популярними такі витвори тодішньої міжнародньої, а зокрема візантійської белетристики, як фантастичні повісті й романи про Олександра Македонського («Олександрія» в ріжних редакціях і списках), про троянську війну, про індійське царство і його легендарного царя-пресвітера Івана, про премудрого Акира, про Дєвґенія Акрита і ін. Читали наші предки також зразковий роман оснований на мотивах східнього звіринного епосу про шакалів Стефаніта і Іхнілата, а зокрема важне становище заняв у нашій літературі великий роман про Варлаама і Йоасафа, мистецька зхристіянізована перерібка жіттєпису Будди.

Всі ці твори як своїм змістом, так і поетичною формою, належать уже до красного письменства у вужчому сенсі та чимало причинилися до вироблення українського літературного смаку. Середньовічні романи, разом з апокрифами, почали поволі завойовувати передтим виключну позицію староукраїнської словесної творчости І. періоду, зокрема казок і мітів, та разом з ними причинювалися до витворення пізнішого типу української народньої й літературної белетристики.