Історія української літератури/Книжка перша/Загальна оцінка

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Загальна оцінка.

30. Стилістична амплітуда від пізньовізантійської маніри Серапіона до західнього канцелярійного тону Литовського статуту вповні оправдує наше окреслення III. періоду історії української літератури, як періоду переходового, в якому тон надавав вправді ще упадковий пізньовізантійський стиль, але поволі на його тлі зарисовувалися сильні західні впливи.

Ідейно цей переходовий період не був настільки упадковий, як стилістично, і давав нам далі, зокрема в творах високих духовників і в народній поезії, сильні, траґічні реліґійно-патріотичні акцепти.

Як змістово так і стилево ті дивні й сумні часи несли в собі вже зародки великих вартостей, що блискуче розцвіли в недалекій, славній добі українського ренесансу. Перші проміні тої відродженецької доби сягають до XV. століття, а одним з найважніших таких промінів є поява перших кирилівських, українських друкованих книжок, виданих заходами українського князя Константина Острозького старшого в рр. 1491 — 1493 в друкарні німця Швайпольта Фіоля в Кракові. В цій події символічно назначений напрямок цілого дальшого українського культурного й літературного розвитку: на Захід!