Історія української літератури/Книжка перша/Замовлювання

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Замовлювання.

11. Джерел нашої усної словесности дошукуються вчені в прадавній вірі у чародійну, магічну силу слова. Звідси за найстаршу форму народньої поезії вважають замовлювання, заклинання й заговори проти хоріб і нещасть.

«За відгук старого світу з його наївною вірою в чудовну силу деяких річей та сил — каже м. ін. Єфремов — можна вважати всякі замовлювання... Як у старовину, так і тепер ще вони бувають спеціяльністю окремих людей — чаклунів, чарівниць, знахорок і т. п., і через те розповсюдження їх досить обмежене».

«Замовлювання й заговори — пише В. Гнатюк  — дуже цінні з культурно-історичного боку, бо в них міститься багато старинних культурних пережитків, та їх доволі трудно записувати тому, що ті, хто їх знає, не хотять подавати їх тексту, вірячи, що замовлювання стратять через те свою чудесну лічничу силу.» Також стилістично й формально замовлювання, заговори й заклинання вказують на найстарші форми поезії,і коли такий твір в думці собі очистити від пізніших культурних і світоглядових наверствувань, він дає нам може найближче поняття про те, як виглядала в дійсності найстарша українська поезія.

Для прикладу подаю цікаве буковинське замовлювання, що йсго вжила Ольга Кобилянська в своїй повісті «Земля»:

Болячка пухка, — Болячка з рожі, — Болячка з марини, — Болячка з лихим часом, — Болячка з гістцем,  — Болячка з роботи, — Болячка з охоти, Болячка з уроків, Болячка з лихої волі, — Болячка наслана, — Болячка прислана, — Болячка вітрова, — Болячка польова!  — Тут її в голову не лупати, — В ухах не стріляти,  — зуби не лупати, — Кровйов не плювати, — Місця не шукати, — Але іти собі — На широкі броди, — На глибокі води, — Там їй піски пересипати, — Води міряти,  — Каміння лупати, — Броди розширяти, — Які за глибокі, — Які за широкі. — А чистого, — Божого, — Молитвснного — Михайла — Лишити. — Як його мати на світ породила — Аби його так злічила — Божими молитвами, — Своїми примівками, — Від Бога на вік,  — А від мене на лік!

Найповніше етнографічне видання, з якого можна пізнати дуже численні та цікаві, старовинні українські замовлювання, заклинання й заговори, є збірник українських заклинань П. Єфименко; далі заслуговують на увагу бібліографічний покажчик М. Сумцова, збірки закарпатських за А. Петрова, гуцульських «Примівок» у львівському «Етнографічному збірнику», і б. ін.  — З наукової літератури про замовлювання цікавіші праці А. Ветухова «Заговори» і В. Мансікки «Ober russisahe Zauberformeln». — Точніші біблюґрафічні дані про згадувані тут і дальше праці знайде читач у списку наукової літератури при кінці оцієї глави.