Історія української літератури/Книжка перша/Літературна мова

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Літературна мова.

11. Мова церковних книг, переложених св. Кирилом і Методієм та їх учнями — це мова старбйолгаріська. Нею говорили в IX. стол. македонські Болгари. Але при відносно малих ріжницях між -словянськими мовами, вона стала на довгі віки загально вживаною літературною мовою на словянському Сході й Півдні. Так сталося й на Україні. З приняттям христіянства почали масово напливати з Византії, головно через Болгарію, церковні книги, головним чином у староболгарській мові — і таким чином ця мова стала в нас літературною, окремою від розговірної мови української. Це було подібно, як у західніх народів розговірні мови були в тих часах ріжні, а літературна мова була одна, латинська. Лише що в нас замісць зовсім чужої, латинської мови, вживано в письменстві староболгарської мови, що була і простому нашому чоловікові доволі добре зрозуміла, — не так як латина напр. Німцеві або Чехові. Тим то й дасться пояснити факт, що в Україні освіта охоплювала тоді далеко ширші верстви народу, ніж на Заході.