Історія української літератури/Книжка перша/Перший факт поетичної творчости

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Перший факт поетичної творчости.

9. «Словом називаємо сполуку звуків, при помочі яких одна людина переказує другій усе те, що вона бачить, чує, почуває, бажає, думає. Для первісної людини слова не були, як для нас тепер, тільки знаками, які (scil. самі собою) нічого не говорять, цебто символами. Такими стали слова наслідком їх частого вживання, наслідком забуття їх первісного поетичного значіння… Для первісної людини кожне слово було живим проблиском думки, почування, висловом того вражіння, яке викликували предмети та явища на розум первісної людини. Мова була повна образів, поетичних метафор, які для первісної людини творили цілий світ живих, реальних істот. Збагачуючи себе словами, народ творив. Поетична, немов живими істотами наповнена мова, була першим фактом духової діяльности народу, відбивала в собі ціле початкове духове життя первісної людини, діяльність и розуму, почувань і фантазії, — словом, мова стала першим фактом поетичної творчости, першою памяткою народньої літератури, поезії».