Історія української літератури/Книжка перша/Початки Письма

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Початки письма.

10. Початки українського письменства звязані, очевидно, з початками письма, яке появилося у південних і західніх Словян ок. 863. року, а до нас дійшло у своїх викінчених формах щойно в часі, коли український нарід жив уже давно самостійним життям, як господар великої Київської держави, що здобула собі вже світову могутність і славу. Болгарський чернець Храбр, автор цікавого і популярного пізніше в Україні «Сказанія о письменехъ славянскихъ» з X. ст., щоправда, згадує, що вже і перед винаходом словянського письма наші предки мали якісь «черти і різи», якими писали. Зокрема до українських Словян відноситься те місце в панонських житіях св. Кирила і Методія, де оповіджено, що в Корсуні (Херсонесі) св. Кирило знайшов євангеліє і псалтир писані якимись давнішими «руськими письмены». Оці історичні вістки, разом з деякими іншими натяками, дали привід багатьом романтично настроєним ученим, а за ними й І. Огієнкові в його книзі про початки письма у Словян, до ріжних більше чи менше фантастичних здогадів про передкирилівське словянське і українське письмо. Не відкидаючи а пріорі можливости існування такого письма, — всетаки покищо мусимо обмежитися до ствердження, що при нинішньому стані науки поважні, конкретні досліди над українським письменством стають можливими щойно в матеріялі почавши від заведення на Україні першого виробленого словянського письма — кирилиці, що було ґеніяльним твором відомих словянських апостолів св. Кирила і Методія з половини IX. століття. При цьому зазначую, що справа з глаголицею — загадковим другим словянським письмом — це дуже замотана і досі ще вповні невирішена проблема словянської філології.