Історія української літератури/Книжка перша/Приповідки і зігідки

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Приповідки і загадки.

28. Свого рода переходом між віршованими й прозовими формами усної словесности є приповідки (пословиці) і загадки. Багато з них сягає своєю Генезою в глибоку давнину, хоч чимало походить також з новіших часів, а навіть з книжних джерел.

«Приповідки — каже В. Гнатюк — це короткі речення, в яких висловлюється якась життєва правда або погляд народу. Часто опираються вони на звичайній грі слів, та далеко частіше являються ремінісценцією якоїсь події, звичаю, анекдота. Є між ними і мандрівні, та ці останні бувають дуже старинні... Під приповідки підтягаються по збірниках також порівнання, проклони,образові речення й мудрування. Загадки — це бистроумні й дотепні питання, в яких повинна критися також відповідь на них... Одні і другі бувають і римовані». Важніші збірки приповідок і загадок видали Г. Ількевич, М. Номис та головно І. Франко (в 6-ох томах). Спеціяльний збірничок загадок дав А. Сементовський. — 3 наукової літератури пор. праці М. Сумцова про історію українських пословиць, П. Іващенка про релігійний культ у пословицях, І. Франка про останки первісного світогляду в загадках і ін.