Історія української літератури/Книжка перша/Пізньовізантійські впливи

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Пізньовізантійські впливи.

7. Та мимо згаданих вгорі, покищо лише фрагментарних західніх впливів, ціла українська література III. періоду залишилася всетаки в основі під рішальним візантійським впливом, і було б злишнім відділювати письменницьку творчість того часу в окремий від попереднього періоду, якщо б ці візантійські впливи, що йшли на Україну в XIII. — XV. вв., не ріжнилися дуже сильно від візантійського культурного впливу XI. — XII. вв. Не була це вже та глибока й блискуча, візантійська культура старих часів, яка ставила нас у ряди найкультурніших народів сучасного світа; були це лише декадентні залишки славного минулого, відомі під назвою пізнього візантинізму. В літературі проявляється та дегенерація стилю головно гіпертрофією порожньої реторики, несмачним переборщуванням, многословністю, напушистістю й недостачею змислу для композиції — при одночасній убогості й одноманітності зміслу. Цей пізньовізантійський літературний стиль — якого неґативні' сторінки у нас ще й посилювалися загальним занепадом. культури з огляду на московське і татарське лихоліття — настільки ріжниться від здорового, ідейно й мистецьки повновартного візантійського стилю попередніх віків, що при розгляді літератури в мистецько-стилевому аспекті конечно треба його виділити, як щось окреме від дійсного візантинізму і трактувати в рямках осібного періоду. Це тим більше, що, як уже вгорі зясовано, на цю пізньовізантійську основу почали в III. періоді поволі наверствовуватися й деякі західні впливи, і тимсамим цей наш пізньовізантійський стиль набрав рис переходовости та ще більше відчужився від дійсного візантійського стилю.