Історія української літератури/Книжка перша/Справа староукраїнської культури

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Справа староукраїнської культури.

2. Новіші історики, а зокрема історіософи, стараються порвати з перестарілим іпоглядом, що всі культурні надбання на українській території зперед часів Київської держави — це речі для українського народу менш-більш чужі. На підставі археологічних, язикових і інших даних почали деякі письменники зглиблювати великі, прастарі культури, що без сумніву існували на українських землях ще і в античній добі, та

сміливо звязали ці культури водно ціле З пізнішою українською культурою Княжої доби. Вважаючи приявність якогось автохтонного населення на українській території безпереривною від найстарших часів аж донині, такі дослідники ревіндикують для українства цілі довжезні історичні періоди, позначені могутніми, хоч і язиково ще неукраїнськими, культурами. Зокрема велика босфорська держава і її культура стає для них якоюсь могутньою увертюрою до української історії.

Того рода досліди і здогади, що їх зокрема широко і фантастично розвів поет Юрій Липа в своїй історіософічній книжці не мають стислої науково-історичної вартости, — але деяке зерно правди скрите і в них. Вже більше дечого коні кретного можна б сказати на підставі поважних археологічних дослідів таких учених як В. Щербаківський і ін.