Історія української літератури/Книжка перша/Стара схема

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Стара схема.

II. Оця культурно-історична, позалітературна схема періодизації вдержалася в менш-більш однакових формах у всіх наших важніших істориків літератури, включно до найновіших. Напр. і у М. Возняка ця схема зафіксована, і то навіть у категоричній формі: «Історію української літератури ділимо на три доби: давню, середню й нову», — при чому деякий поступ видно бодай у цьому, що Возняк резиґнуе з докладних дат розмежування цих діб (як досі: рр. 988, 1453 і 1798), а говорить лише загально про стару добу від X. до кінця XV. в., середню від початку XVI. до кінця XVIII. в. і нову від кінця XVIII. В. до наших днів. З другого боку, шкідливий вплив тієї старої періодизаційної схеми видний м. ін. на цьому, що всупереч усім історично-літературним фактам, І. Котляревський у Возняка все далі започатковує «нову добу», тоді як у дійсності він орґанічно звязаний з «добою середньою» і є її славним вивершенням.

У рямцях цієї ж традиційної схеми, але все таки дещо інакше періодизує другий найпопулярніший наш історик літератури С. Єфремов. Згідно зі своїм суспільницьким підходом до явищ мистецтва слова, він уважає критерієм поділу зміни в політичному положенні українського народу і тому в нього, напр., «стара доба», як «доба національно-державної самостійности», триває лише до кінця XIV. віку.