Історія української літератури/Книжка перша/Старовинність усної словесности
| ←8. Своєрідні риси усної словесности | Історія української літератури. Книжка перша (1941) 9. Старовинність усної словесности |
10. Усна словесність й історія літератури→ |
Завантажити у  •  •  • 
|
Старовинність усної словесности.
9. Особливо до найстаршої, найвартіснішої верстви української усної словесности можна віднести оці слова В. Гнатюка, одного з кращих наших етноґрафів-агеціялістів: «Українська народня словесність належить до найбагатшихг українські народні пісні визначаються незвичайною красою й високою артистичністю, великою ріжнород ністю, оригінальністю і значною старинністю».
Щодо тієї старовинности — найновіша наука почала, що правда, висловлювати свої та вговкувати, романтичний запал ентузіастів, які в кожній народній пісеньці добачували піди «глибокої старини». В писаннях деяких західньоевропейських істориків літератури повно тепер сумнівів про старовинність усної словесности і закидів на адресу романтичної науки, що вона витворила «леґенду старовинности». Типове є напр. становище в цій справі історика чеської літератури Арне Новака. Та коли такі сумніви у відношенні до неориґінальної і здебільша на писаних джерелах основаної народньої поезії більшости західньоевропейських народів сяк-так оправдані — то в ніякому разі тут не можна гепералізувати. Смішно було б заперечувати дійну глибоку старовинність цінних зразків напр. німецької, скандинавських, фінської, сербської, а головно української народньої поезії.
