Історія української літератури/Книжка перша/Староукраїнський стиль

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Староукраїнський стиль.

36. Зате далеко лекше дійти до дефінітивних вислідів, коли глядимо не на ідейний зміст, а на формальну й мистецьку сторінку найстаршої нашої словесної творчости. Всі обговорені форми усної словесности творять, як уже сказано, найстаршу, передісторичну і передхристіянську верству української словесної творчости. Як своїм стилем, так і мовою ця наша словесна творчість найстаршого періоду різко відріжняеться від стилю й мови початкового українського письменства, що належить до II. періоду історії української літератури. Староукраїнський стиль найстаршої усної словесности сполучає в собі стародавні поетичні форми і змістові, стилістичні та словні архаїзми — з живою народньою струєю української мови й складної народньопісенної чи казкової поетики, стилістики й фіґуральности мови; в цілості цей староукраїнський стиль (що правда, знаний нам не в свойому ориґінальнму виді, а в народній редакції XVIII. —  — XIX. стол.) далеко ближчий новій українській літературі XIX. і XX. віків, ніж попереднім періодам нашого письменства. І коли деякі українські дослідники вважають важким недостатком візантійсько - української, ренесансової й барокової літератури те, що вона своєю мовою й стилем на перший погляд «чужа» народові, — то, з другого боку, не слід забувати, що саме наша словесна творчість найстаршого періоду як своїм вповні самобутнім староукраїнським стилем так і народньою мовою творить великанський міст до XIX. століття, що зєдинює всі перервані літературні традиції, а своїми уснословесними відногами до віків X. — XVIII. ще більше усуцільнює процес української народньої словесної творчости як незмінний, хоч не все замітний, підклад письменського процесу.