Історія української літератури/Книжка перша/Ґенеза мови

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ґенеза мови.

7. Наука від перших своїх початків цікавилася ґенезою цієї чудової, дуже складної системи способів усвідомлювання собі психічних фактів та формулування їх при помочі людського голосу, якою є мова. Старогрецька філософічна альтернатива Οέόι-φύόει цебто з одного боку переконання, що люди мову собі самі видумали, а з другого, що мова повстала з природньої конечности. — хоч і покутувала довго в середньовічній і новішій науці, не вияснила проблеми повстання мови. З метафізичного на психологічне поле перетягнув нас модерний науковий спір між нативістами й емпіристами. Нативісти (напр., Гумбольдт, Штайнталь, Макс Міллєр і ін.) твердять, що мовна здатність є вроджена, а емпіристи, цебто представники емпіричної психології з Гербартом на чолі, є тої думки, що кожна людина мусить собі мовну здатність придбати власним, індивідуальним розвитком. В найновіших часах, головно заслугами німецького філософамовознавця Антона Марті, наукові досліди над мовою перейшли на філософічний ґрунт та охопили дуже широку царину психічного життя й людської культури взагалі.