Їжак та заєць

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Їжак та заєць
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI

Був собi їжак.

Якось вийшов вiн раненько з своєї домiвки подивитися на бiлий свiт. Вийшов та й каже сам до себе:

- А пiду лишень у поле - подивлюся, як там моя морква та буряки. Та й пiшов.

Iде собi та пiсеньку мугикає.

Коли виходить iз-за куща заєць. Тодi саме вiн у полi оглядав свою капусту, чи велика виросла.

- О, - каже їжак, - хто прудкий, то вже й на нивi!

- А ти, - заєць йому, - все кривуляєш, криволапку! I батько твiй криволапко, i дiд криволапко був. Такий увесь твiй рiд, i ти такий!

Їжак дивом здивувався, що на своє добре слово дiстав таку нечемну одмову, що й батька його, й дiда лихим словом пом'янули.

От вiн i каже:

- Ти, - каже, мене береш на смiх?

А хочеш зi мною наввипередки? Побачимо, хто кого прежине!

Заєць як зарегоче:

- Ти? Наввипередки? Зi мною?

А їжак спокiйно:

- А так, iз тобою.

- Ну, добре, - засмiявся заєць. - Давай бiгти.

- Нi, - каже їжак,- ще нi.

Я пiду додому, скажу жiнцi, нехай знає, куди я пiшов.

А заєць i тому радий, бо вiн був голодний, то подумав собi: "I це менi добре: попоїм капусти - краще бiгтиму“.

Та й пiшли кожен до своєї хати.

Приходить їжак додому та каже до жiнки:

- Знаєш, жiнко, який менi клопiт?

- Який, чоловiче?

- Мушу iз зайцем бiгти наввипередки.

Та й розказує все, як було.

- То це ти берешся перегнати зайця? - аж зойкнула їжачиха.

- Мовчи, жiнко, - каже їжак, - якось буде.

Збирайся лиш ходи зi мною.

Iдуть вони, а їжак i вчить жiнку:

- Як прийдемо на ниву, то ти станеш з цього краю в борознi та стiй собi.

Як добiжить заєць до тебе, то ти скажеш "Я вже тут!“ А прибiжить вiн на той край до мене, то там я йому гукну:

"А я вже тут!“ - Добре! - каже їжачиха.

Приходить їжак до зайця на той кiнець ниви та й каже до нього:

- Ну, я вже готовий!

- То бiжiмо!

От став заєць в одну борозну, їжак у другу:

- Раз, два, три!

Побiгли.

Заєць помчав на той кiнець ниви, а їжак пробiг два кроки та й спинився.

Прибiгає заєць в кiнець ниви, а там їжачиха:

- Я вже тут!

- Ей, - каже заєць, - а то що таке? Ану бiжiмо ще раз!

Побiг заєць. Прибiгає в кiнець ниви, а їжак пiдвiвся на двох лапках та й гукає:

- Ого-го! А я вже давно тут чекаю!

- Ти дивися! Ану бiжiм ще раз!

Прибiгає на другий край, а їжак знову вже там (а то ж була, ви знаєте, їжачиха!). Побiг ще раз - а там їжак:

- А я вже тут!

Знов кинувся заєць бiгти.

Так бiгав вiн дев'яносто дев'ять разiв, а за сотим разом упав посеред ниви - пiдвестись не може, так набiгався-натомився, сердешний.

- Нiколи не треба смiятися з слабшого, - сказав їжак та й пiшов iз їжачихою додому.

Ця робота перебуває у суспільному надбанні згідно зі статтею 10 Закону України від 23 грудня 1993 року № 3792-XII «Про авторське право і суміжні права» де зазначається, що не є об'єктом авторського права:

  • твори народної творчості (фольклор);
  • видані органами державної влади у межах їх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади;
  • розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право sui-generis (своєрідне право, право особливого роду).