Анотований "Улісс"/Стор 030

by Джеймс Джойс

	СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!
	Як допомогти й отримати допомогу під час війни

◀ Стор 029

Анотований "Улісс" Джеймс Джойс, перекладено користувачами Вікіджерел Стор 030

Стор 031 ▶

Примітки перекладача(ів) подаються в Обговореннях сторінок. В перекладі переважно збережена пунктуація Джойса.

Вікідані

— Два, - сказав він, знову перетягуючи і ховаючи гаманець.

А тепер в сховище золотих запасів. Рука Стівена ніяково блукала

по мушлях, складеним купою в холодній кам'яній ступці: мушлі і гроші, каурі
і леопардові мушлі: а ось ця, закручена як тюрбан еміра, а ця, гребінець
святого Джеймса. Пожитки старого пілігрима, мертві скарби, порожні черепашки.

Соверен, блискучий і новенький, впав на м'який ворс скатертини.

— Три, сказав містер Дізі, крутячи в руках свою скарбничку для монет. Дуже зручна річ. Дивіться. Тут соверени. Тут

шиллінги, шестипенсовики, півкрони. А сюди крони. Гляньте.

Він висипав звідти дві крони і два шиллінги.

— Три дванадцять, сказав він. Я гадаю і ви вважаєте, що це вірно.

— Дякую, сер, відказав Стівен, с сором’язливою поспішністю збираючи гроші

і ховаючи їх в кишеню штанів.

— Нема за що, сказав містер Дізі. Ви заробили це.

Рука Стевена, знову вільна, повернулась назад до порожніх мушель. Символи водночас

краси і влади. Дещиця грошей в моїй кишені. Символи, заплямовані жадібністю і
злиденністю.

— Не варто їх так носити, застеріг містер Дізі. Де-небудь витягнете їх

і загубите. Купить краще такий монетотримач. Побачите, як це зручно.

Відповідай що-небудь.

— В мене він часто буде порожнім, відповів Стівен.

Те ж місце і час, та ж премудрість: і я той же. Тричі

вже тепер. Три петлі навколо мене. Гаразд. Я можу розірвати їх в будь-який момент,
якщо захочу.

— Тому, що ви не заощаджуєте, повчав містер Дізі, піднявши вгору палець. Ви ще не

знаєте, що таке гроші. Гроші – це влада, от доживете до моїх
літ. Я знаю, знаю. Якщо б молодість знала. Як там Шекспір сказав? “Напхай
грошима гаманець”.

— Яго, пробурмотів Стівен.

Він підняв очі від порожніх мушель до застиглого погляду старого мужчини.

— Він знав, що таке гроші, провадив містер Дізі. Він робив гроші. Поет,

але разом з тим англієць. А ви знаєте, що є гордістю англійців? Які
найбільш гордовиті слова ви можете почути від англійця?

Правитель морів. Його холодні як море очі дивилися на порожню затоку: історія
винна: на мене і мої слова, без ненависті.

— Що над його імперією, сказав Стівен, ніколи не заходить сонце.