Антологія американської поезії/Катерина Пек
| ◀ Бабетта Дейч | Антологія американської поезії пер.: І. Ю. Кулик Катерина Пек |
Юніс Тітженс ▶ |
|
Катерина Пек небагато написала віршів. Я бачив лише одну невеличку книжечку, ласкаво прислану мені автором із зауваженням, що сама Катерина Пек складала (набирала), друкувала й переплітала ту книжечку. Живе ця молода поетеса в Каліфорнії, заробляє на життя власною працею й небагато часу має для літературних вправ.
Вірші Катерини Пек не злі; вона символістка, але час од часу можна надибати в неї соціяльні мотиви. Закинути їй можна хіба те, що вона надто зловживає образом розп'яття: він повторюється в неї що-разу, коли вона говорить про класову боротьбу, про робітництво.
Ми переклали лише один вірш Катерини Пек — «Блокада», як яскравий покажчик того, в якому напрямку вплинули на молодих американських поетів-інтелігентів події війни й революції. «Чотири старих чоловіка» — це Нільсон, Ллойд-Джорж, Клемансо й Орландо, — винуватці блокади, що засудила на голод «два великі народи» — Росію й Німеччину. Тут іще, може, нема справжньої революційности, але є вже незадоволення з своєї ненажерливої буржуазної країни, «добробутом проклятої». Від цієї незадоволености один крок до переходу в стан революції.
Крок, що його, на жаль, не завжди роблять американські поети.Весна, — а дитячі обличчя безкровні, старі та хорі.
Травень… Співучим диханням святкує і славить, —
А чотири старих чоловіка про злото говорять
І про смерть, і ненависть.
Травень. Міріядами листя себе укриває.
Весна. І лунає пісня народження знову, —
А чотири старих чоловіка плетуть і латають
Смертну розмову.
Викличте сором наш, шильди зелені травня, і знищіть,
Спаліть над роками прийдешніми зайвий непотріб неначе, —
Це злото, скривавлене нині для нас, є дорожче й рідніше,
Ніж сльози дитячі.
Добробутом проклятий краю мій рідний, пишатись нам годі:
Не їхня, а наша втрата,
Що й слівця співчуття не знайшов ти для двох тих великих народів,
На хресті голодовім розп'ятих.