Антологія американської поезії/Молоде покоління в американській поезії
| ◀ Луї Унтермаєр | Антологія американської поезії Молоде покоління в американській поезії |
Една Сент-Вінсент Міллей ▶ |
|
Коли старше покоління американських поетів сполучено єдиною провідною думкою «назад до демократизму» і що до форми носить на собі печать уїтменізму (в більшій чи меншій мірі), то молодша генерація розпорошена й розгублена в манівцях безхосенних шукань. Почалася праця цього нового молодняку походом проти верлібра у формі й соціяльних мотивів у змісті сучасної поезії. Це був прояв впливів загальної реакції в Америці, реакції, що не могла не відбитися й на молодих, навіть радикальних літераторах. Але, почавши з кличів — за досконалу, вишукану форму й чисте аполітично-безтенденційне мистецтво — молоді поети повинні були витримати жорстокий іспит і розчарування. Вони не знайшли спорідненої авдиторії, групи, що на неї можна було б опертися, в американському суспільстві. І ледве народжений аполітичний естетизм повинен був загинути. В творах молодих естетів залунали ноти розпуки й самотности. Почалися гарячкові, знервовані шукання, борсання з табору в табір. Виникли такі явища, як каяття інтелігенції, потім своєрідне народництво, нарешті дебютування в революційній поезії. Таким чином, з колишніх молодих естетів виробилось кілька попутників літератури класової боротьби, попутників пролетаріяту; ми не відокремили цих поетів до якоїсь переходової групи лише тому, що самий процес переходу ще не зовсім закінчився. Поети, що почали вже дебютувати в революційній поезії, часто-густо продовжують ще грішити поруч із тим і естетизмом.
Отже, важко з'ясувати поки-що, який з двох шляхів ними обрано, якому вони кінець-кінцем дадуть перевагу.
Говорячи про народження молодої попутницької літератури, не можна не згадати ролі журналів «Masses», «The Liberator» і «New Masses», що, ступнево змінюючи один одне, гуртували довкола себе лівих поетів. Останнім з цих журналів («Нові Маси») керують комуністи.
Для цієї боротьби двох тенденцій молодшій генерації американської поезії (одна з цих тенденцій претендує на «безтенденційність»), на нашу думку, будуть досить характерною ілюстрацією оцих два вірші, що належать двом діяметрально протилежним ідеологією поетам (ні першого, ані другої ми окремо в антологію не включили).БРОДВЕЙСЬКОГО КАРАВАНСАРАЮ ДЛЯ ЛЕДАЧИХ
Де колись ти і я,
Морісе трагічних очей,
Розмовляли про Платона
Й писали лірику, яка, ми сподівались,
Струсне прахом Шеллі в його могилі, —
Там нині
Торговець автомобілями дістає годівлю.
Де колись ти і я,
Єлено білих рук,
Єлено сонячного волосся;
Де колись ти і я, Єлено,
Шепотіли красу й обітниці й ніжність
Одне до одного
Крізь дикий вечір.
Там я бачив цієї ночи, —
Жінка їла,
Одягнена в убрання-шильди.
І ти, Росселе,
Що нині мертвий,
Тепер забутий всіма, крім двох чи трьох, —
На тому самому столі,
Де ти колись танцював,
Я бачив цієї ночи
Бродвейського торговця убранням, що сонний впав.
Sic…
І ніби нічого робить з цим,
Крім як запевнити молодь,
Що тільки наші безумства є вартісні.
Сидячи в своїй засміченій хаті,
Засипаній недокуркам цигарок
І порожніми пляшками з пива,
Заскнілими пам'ятками понурого карнавалу,
Ти пишеш… віршами,
Більш-менш вільними,
Про «фавнів» і «пурпуровий виноград»,
І «брунатовотілих вакханок»,
Коли дужий вітер торохкотить
У твоє замкнене вікно,
Незауважений.