Антологія американської поезії/Піонери пролетарської поезії
| ◀ Юніс Тітженс | Антологія американської поезії Піонери пролетарської поезії |
Джо Гілл (Джозеф Гіллстром) ▶ |
|
Справжньої пролетарської поезії, в нашому розумінні цього слова, в Сполучених Штатах ще нема. Надто міцна буржуазна культура й надто пригноблене робітництво, надто воно оплутане павутинням забобонів, пересудів, прищеплених вихованням по капіталістичних школах, церквах і організаціях, щоб могло воно вже в цьому ворожому оточенні створити свою значну й багату поезію.
Але є в Америці вже піонери пролетарської поезії, що сміливо, хоч і повільно, закладають основи нового класово-пролетарського мистецтва, — співці революційної боротьби й майбутньої перемоги пролетаріяту. За закінченого й великого поета з них можна вважати хіба одного лише Карла Сендборґа, що з нього ми й даємо найбільше перекладів. На другому місці після нього треба поставити широко відомого в СРСР, політичного діяча і комуніста, Клода Маккея. Але, мабуть, все-таки за найвитривалішого в класовому відношенні серед тих піонерів треба вважати Джозефа Гіллстрома, хоч хистом своїм він і уступає иншим.
У піонерів пролетарської поезії в Америці помічаються часом негативні ухили. Так, деякі з них зловживають ще такими образами, як розпяття, більшість їх свою ненависть до капіталізму переносить безпосередньо й на машину, але на наших очах ці хиби ступнево виправляються, і молоді зародки пролетарської поезії стають чим-раз більш витривалими ідеологічно.
На нашого читача майже всі пролетарські твори в американській поезії повинні справляти вражіння «агіток». Це — річ цілком природна. Класова боротьба в Північній Америці тепер є в такому стані, коли безпосереднє призначення пролетарського мистецтва — це участь у класовій боротьбі в ролі могутнього агітаційного чинника. Це призначення й виконують по змозі наші американські товариші по літературі і при цьому здебільшого вміють залишатись і митцями. Звичайно, твори деяких із них можуть здаватись наївними для нас, але треба ж не забувати, що їх написано в Америці, яка ще не пережила своєї пролетарської революції; отже, не дивно, що трохи ідеалістично задивляються навіть свідоміші представники її пролетаріяту на нашу революцію.
Біо-бібліографічні начерки дано тільки до шістьох поетів даного розділу, а саме: Джо Гілла, Карла Сендборґа, Ральфа Чапліна, Клода Маккея, Мікеля Ґольда й Вуда. Решту віршів я зібрав по різних робітничих виданнях періодичних, бо автори їх ще не мають значного літературного ймення й збірників поезій; у всякому разі мені про такі збірники невідомо.