Антологія американської поезії/Саймон Фельшін
| ◀ Рена Діан | Антологія американської поезії пер.: І. Ю. Кулик Саймон Фельшін |
Джемс Г. Дольсен ▶ |
|
SIMON FELSHIN
Москва береже спогади варварських розкошів.
Тут раси зливалися в одну.
Тут Іван Грізний забив свого сина.
Тут царі гасали з патріархами.
Тут кров народу текла.
О, місто, що раси зливає в одну!
Кремль плине понад Москвою.
Башти й золоті бані плинуть над містом.
Вони плинуть у синьому небі
Між зорями Чумацького Шляху.
Я бачив, як сонце заходило
Між золоті бані церков.
Сонце, що заходило, також було золотою банею.
О, біле, синє й злотне місто!
Червоний Салдате, чого ти підносишся на своїх стременах?
Чи ти гордий своєю юністю й силою?
Я буду командиром в Червоній армії.
Гордо я підноситимусь на стременах.
Я скажу моїм червоноармійцям співати бойових пісень.
Я скажу їм підняти їхні списи.
Я скажу їм випростати їхні криві шаблі.
Під ударами їхньої зброї
Ворог тремтітиме.
О, червоно місто!
Я ходив улицями Москви.
Я бачив чарівну руку Революції,
Що розглажувала чоло міста.
Я бачив нове життя.
Що повставало з руїн.
О, благословенний народе,
Що живеш в долині поміж золотих бань!
Сен Катаяма
Дивиться крізь щілини своїх очей
Зі схилів Фузіями
Через Великий океан.
Він зігнувся на японський лад,
Він сміється на японський лад,
І він бачить все крізь щілини своїх очей.
Його гнали з краю до краю,
Бо він бажав звести раси разом,
Бо він бажав збудувати довгий міст
Від Фузіями до Золотої Брами.
Його вигнали з Японії;
Та він повернеться.
Він зведе раси разом.
Вони жахались його,
Бо він був нащадок лева,
Бо він був Спартак-повстанець
Бо він вів рабів на бунт.
Вони вбили його,
Бо ми його любили.
Кров Карла Лібкнехта на землі,
Його кров на їхніх руках,
Наше прокляття на їхні голови,
Наші сльози за Карла Лібкнехта.
Він повстав самотний проти їхніх злочинів,
Він їм ставив руйнавчі питання.
Його слова вдаряли в наші серця
і ми пішли за ним —
Бо він був нащадок лева,
Бо він був Спартак-повстанець
Бо він він рабів на бунт.