Антологія римської поезії/Катулл/Аврелій і Фурій — Катуллові друзі

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Антологія римської поезії
Катулл, переклад — Микола Зеров
Аврелій і Фурій — Катуллові друзі
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI

КАТУЛЛ, II.



АВРЕЛІЙ і Фурій — Катуллові друзі:
Куди-б не пішов він, ви тими-ж стежками —
На море Індійське, що рве і бурхає
             В бою з берегами —

До саків далеких — до ніжних арабів —
Між парти, стрільців племено гострозоре —
В Єгипет пекучий, де Нілові гірла
             Замулили море...

Поглянули-б з ним ви й за гори Альпійські —
В долини, де Цезарь прославивсь великий,
На Рейн пограничний і острів Британський
            Далекий і дикий.

І все, що-б там Доля мені не послала,
Зо мною ви радо усе б поділили!...
Тож прошу моїй передати коханій
            Це слово немиле:


Дай боже їй жити й повік процвітати
І триста коханців водити з собою,
І серце їх бідне лукавою тільки
          В'ялити жагою.

Моєї-ж любови вона не діждеться:
Кохання Катуллове вмерло,- упало,
Як квіт польовий, коли пройде по ньому
          Залізнеє рало.