Антологія римської поезії/Горацій/До ліри. Ода I, 32

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку

ГОРАЦІЙ.
Оди І, 32.
До ліри




Просять нас і ждуть. І коли не марно
Награвали ми, коли рік і більше
Житиме наш спів, — на латинський голос

Грай мені, ліро!


На Лесбосі вперше озвався спів твій:
Там Алкей, співець і невтомний воїн.
Як пригонить часом на вохкий берег

Човен розбитий, —


На твоїй струні Афродиту славив,
Славив Вакха й Муз, пустуна Ерота
Й Ліка-хлопчака темнооку вроду

Й кучері чорні.


Феба дивний дар, на бенкетах Зевса
Всім бажаний гість і в трудах щоденних
Пільга й супокій — на моє благання —

Ліро, озвися!