Антологія римської поезії/Горацій/До ліри. Ода I, 32
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| ←До Левконоі. Ода I, 11 | Антологія римської поезії , переклад — Микола Зеров До ліри. Ода I, 32 |
До хлопця-прислужника. Ода I, 38→ |
Завантажити у  •  •  • 
|
ГОРАЦІЙ.
Оди І, 32.
До ліри
ПРОСЯТЬ нас і ждуть. І коли не марно
Награвали ми, коли рік і більше
Житиме наш спів, — на латинський голос
Грай мені, ліро!
На Лесбосі вперше озвався спів твій:
Там Алкей, співець і невтомний воїн,
Як пригонить часом на вохкий берег
Човен розбитий, —
На твоїй струні Афродиту славив,
Славив Вакха й Муз, пустуна Ерота
Й Ліка-хлопчака темнооку вроду
Й кучері чорні.
Феба дивний дар, на бенкетах Зевса
Всім бажаний гість і в трудах щоденних
Пільга й супокій — на моє благання —
Ліро, озвися!