Антологія римської поезії/Катулл/Знову весна, оживає земля

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку

КАТУЛЛ, 46.



Знову весна, оживає земля.
Бурь одгреміла пора буркотлива,
З заходу легіт повіяв пестливий...
Де ви, багатої Фригії ниви?
Де ти, Никеї родюча рілля?...
В Азію, славну містами, мчимо.
Серце забилося, прагне дороги,
Радо ступають, тугішають ноги...
Друзі, прощайте! братерським гуртком
З дому забились ми в даль незнайому,—
Нарізно шлях свій верстаєм до-дому.