Антологія римської поезії/Катулл/Плач, Венеро! Плачте, Купидони!

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Антологія римської поезії
Катулл, переклад — Микола Зеров
Плач, Венеро! Плачте, Купидони!
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI

ПЛАЧ, Венеро! плачте, Купідони!
Плачте, люде витончені й чемні:
Вмер горобчик милої моєї,
Вмер горобчик, що вона любила
І як свого ока доглядала.
Був він ніжний і ласкаву пані
Знав, як доня малолітня матір:
На її колінах завжди бавивсь
І, стрибаючи навколо неї,
Щебетанням вірним озивався.
А тепер і він пішов до краю,
Звідкіля ніхто ще не вертався...
Хай во віки ти не діждеш долі.
Попідземна темряво несита!
Ти нам радість нашу відібрала...
Горе й нам, горобчику сердечний!
Через тебе дорогі очиці
Од плачу, од сліз почервоніли.