Антологія римської поезії/Проперцій/Елегія III, 2

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку

ПРОПЕРЦІЙ.
Елегії III, 2.

 

КАЖУТЬ, Орфею, що ти звірів зачаровував співом
І зупиняв течію диких тракійських струмків;
Скелі з гірських верховин, порушені струнами ліри,
 Йшли у долину до Теб — на підмурівок до стін;
Навіть на голос твоїх, Поліфеме, пісень — Галатея
 Гнала з блакитних глибин коней до Етни морських, —
Тож не здивуймо і ми, що, надиханий Вакхом і Фебом,
 Натовпи ніжних дівчат спів зачаровує мій.
Вбога оселя моя: там не знайдеш колон Тенарійських,
 Ні сволоків костяних, ні золочених склепінь;
Сад мій, малий та звичайний, не рівня гаям Феакійським:
 Штучних нема там печер, ні водограїв дзвінких, —
Музи проте не тікають од мене, читач мій зо мною,
 І Калліопі самій хори мої до душі.
Щастя, дівчино, твоє, що прославлена ти в моїй книзі,
 Кожна бо пісня моя пам'ятник вроді твоїй!
Бо-ж пірамиди царів, що до зір досягають високих,
 Зевса Елейського храм — наслідування небес —
І незрівняна краса намогильного дому Мавзола
 Мають зазнать на собі смерти суворий закон.

Дощ та з'їдливий огонь підточать їх славу всесвітню;
 Роки ударять на них — порохом стануть вони,
Але не згине во-вік та слава, що геній придбає,
 Подвигів духа во-вік сяє нетлінна краса.


——————

Скелі з гірських верховин… Відома легенда про будування міськоі стіни в Тебах. Царь Тебанський, Амфіон, збудував іі, користаючись виключно своім музичним хистом. Цей самий мотив знаходимо у Лесі Украінки, в іі драматичній поемі „Орфеєве чудо“ (Ювилейний збірник, присвячений Франкові, в 40-ліття його діяльности).

Навіть на голос твоіх, Поліфеме, пісеньПоліфем — ціклоп, Галатея — нимфа. Закоханий Поліфем — сюжет одноі з ідилій самого законодавця ідиліі — Теокрита, грецького поета III віку перед Хр.

Сад мій не рівня гаям феакійським… На острові феаків, що привітали Одиссея на путі до рідного краю, був величезний сад. Його опис в 7-ій пісні Гомеровоі „Одиссеі“:

Сад превеликий за двором од самих воріт починався.
Він навкруги парканом обгорожений був; по тім саду

Різна росла деревина, зелена та рясна й пахуча:
Яблуні, груші, гранати, одно од другого смашніші,
Смокви з солодшим од меду плодом і товстіі маслини.
Овочі родять на них цілий рік — і зімою, і літом.
Западовець, що там віє раз-в-раз, іх зрощає по черзі:
Инше то тільки ростить ще, а инше то вже наливає.

(Перекл. П. Ніщинського)

.

Калліопа — одна з дев'яти муз.

Намогильного дому Мавзола. Надгробок Карійського царя Мавзола (мавзолей) уважали одним з 7 див всесвітніх.