бранець

бранець

Бра́нець, нця, м. 1) Пленник, военнопленный. 2) Рекрут. Желех. Бранець на стойці. Федьк. III. 45. 3) Нанятый человек для выдергивания конопли; чаще во мн. ч. Бра́нці. Волч. у.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28

Бра́нець, нця, м. 1) Пленник, военнопленный. 2) Рекрут. Желех. Бранець на стойці. Федьк. III. 45. 3) Нанятый человек для выдергивания конопли; чаще во мн. ч. Бранці. Волч. у.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937

Бра́нець, нця, м. 1) Плѣнникъ, военноплѣнный. 2) Рекрутъ. Желех. Бранець на стойці. Федьк. III. 45. 3) Нанятый человѣкъ для выдергиванія конопли; чаще во мн. ч. Бранці. Волч. у.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924