Перейти до вмісту

Бюлетень КАтЕ/Розшуки та розкопи на Лохвиччині

Матеріал з Вікіджерел
Бюлетень Кабінету антропології та етнології ім. Хв. Вовка, ч. 1
Розшуки та розкопи на Лохвиччині (Михайло Ренський)
Київ: Українська Академія Наук, 1925
Розшуки та розкопи на Лохвиччині.

Мета археологічних розшуків, що їх провадив автор на території кол. Лохвицького повіту в рр. 1918, 21 та 24, окрім загального завдання — вивчати край, була простежити сіверянську колонізацію Посулля й установити її звязок із найближчими районами.

Під нашим керівництвом було переведено розкопи слов'янських могильників біля м. Лохвиці, що на правому березі Сули в ур. „Городище“, і біля сіл Млини та Скоробагатьки (Юсківські).

У першому з них, що лежить на W од Городища, 40–45 могил (у лісі); судячи по двох розкопаних могилах, він характеризується похованнями в ямах, у підґрунтовій верстві — глині. Ями обкладено з двох довгих боків дошками; кістяки орієнтовано на W, на спині, ноги витягнуті просто, паралельні; руки — одна в області миски, друга зігнута в лікті під гострим кутом, кисть біля лиця. Інвентар дуже бідний: брондзові кілечка незлготовані (діам. 2 ctm.) на пальцях і на голові; в одній могилі кремень. Другий могильник на O від Городища має щось із 80 могил (так само в лісі). Розкопи 12 могил виявили поховання на поверхні материка чи при самому початку могильного насипу. Кістяки орієнтовано різно (O, W, ONO, OSO), на спині; ноги витягнуті, паралельні; руки вздовж тіла або складені в області миски. Трапляються поховання колективні. Інвентар чоловічих похованнів — залізний ножик (біля правої руки), зрідка — кремінь, посудина чи її фрагменти. В дитячих — креймаки (овечі астрагали) звичайні височні кільця, ножики; амулет — з двох просвердлених іклів звіря на металевому кільці (Ханенко в. V, т. XXV, 910), залізне кресало. Жіночі поховання багатші. В перенесеному до Лохвицького Музею похованні № 1/2 — срібний вінчик, характерні височні кільця по 3 з кожного боку (Ханенко, VI, XXIX, 496 — 99), рясне намисто з брондзовими підвісками форми брязкіток (Ханенко, VI, XXIX, 505), каблучки з крученої жгутом срібної дротинки, посудина з вибитим на дні тавром (свастика). Инші жіночі поховання супроводяться простими чи спіралевими кільцями на висках, намистом з сердолікових, глиняних, а найчастіше з позолочених скляних (циліндричної форми) намистин і фрагментами посуду. Нарешті, в третьому могильникові, що відділений від попереднього яром, ближче до с. Скоробагатьки, досліджено три могили. Поховання аналогічні сусідньому могильникові та бідніші на інвентар.

Похоронні типи й інвентар могил зближає лохвицькі могильники з низкою слов'янських могильників біля с. Броварки Гад. пов., с. Ницахи на Охтирщині, м. Глинського на Роменщині, біля м. Миропілля й Білогородського манастиря Суджанського повіту і коло с. Гочева на Обоянщині. Цікаво, що показана нами різниця в характері похованнів 1-го й 2-го кладовищ у подробицях відповідає даним Д. Я. Самоквасова для могильників Курщини й м. Глинського (Могилы русской земли, 236–237).

Окрім зазначених розкопів, нами переведено попереднє обслідування 9-ти городищ (про 7 з їх є вказівки в роботі М. Макаренка „Городища й кургани Полт. губ.“ 24–29), причому одно з їх — біля згаданих могильників — досліджено більше. Серед їх чотири — на островах Сули біля с. Бодакви (Біланове, Псуєве, Муращине, Панське) — типа болотяних, круглих городищ і чотири горових (біля с. с. Бербениці, Свиридівки, Васильки, Бодакви). Бодаківське супроводиться невеликим могильником. На території двох останніх так само, як і на городищі біля Лохвиці — ясно знати сліди землянок — житлових ям. Дві таких ями досліджено на Городищі біля с. Горошне. Земля, що сповняла яму на глибину 1,2—1,4 метра, була насичена товарячими кістками (майже всі трубчасті великі кістки порозколювано), камінням, вугіллям, попелом, жужелицею, кавалками слабовипаленої глини, з витисками хвороста й соломи і фрагментами — иноді великими — орнаментованого посуду. В одній землянці знайдено конуси з слабовипаленої глини звичайні для городищ (Пор. R. Munro, Pal. Man. Plate LXX, 19; Макаренко, Изв. Арх. Ком. 22, стор. 64). По городищах біля Горошного, Бербениці та Свиридівки зібрано численну колекцію уламків посуду. Надаючи їм велике значіння, нами було зроблено спробу класифікувати їх і звязати з аналогічного керамікою, зібраною по музеях Київа, Харкова, Полтави та Ромна. В тій кераміці намічається три групи: 1. Добре випалений посуд з сильно відігнутим вінцем з валиком і характеристичним жолобком у середині, що має на плечиках простий лінійний, хвилястий, протинкоподібний (чи з їх комбінацій) орнамент, причому на деяких зразках можна простежити низку переходових фаз орнаменту од довгих невисоких хвиль, через круті й короткі хвилі до протинкоподібної форми. 2. Грубішого виробу посуд з т. зв. хвилястим вінцем або щипаним орнаментом і рядом крізних дірочок попід вінцем, чи тільки круглястими опуклинами од притискання штампу з середини. 3. Череп'я посуду ще примітивнішої техніки, з великою домішкою дрібного гравію й піску, з т. зв. „верьовочним“ типом орнаменту — ялинкою, городками, простими й подвійними рядами навскіс поставлених витисків та їх комбінаціями.

Перший тип кераміки твердо встановлений, як слов'янський. Тавра (свастика), що трапилися на 4 денцях, стверджують це так само. Другий тип, на нашу думку, властивий скитам (неоскитський?) або-ж в усякому разі, перебував під сильним їхнім впливом. Насамкінець, третій тип, — на нашу думку, більш древній, слов'янський, що тягнеться, може, од часів неолітичних.

Ті міркування стверджуються порівнянням наших взірців і кераміки Ницахського городища, Донецького (колекції Харк. Арх. Муз.), Гочевського і низки городищ Роменщини (Манастирище, Медвеже, Гливське, Вашкевича та инш.). Ці порівняння, а також раніше встановлений факт поширення сіверянської колонізації далі на схід, у сточище Дінця, схиляє нас до думки, що й поховання на поверхні материка, виявлені в кол. Лохвицькому повіті, також — проти погляду Д. Я. Самоквасова — треба приписати сіверянам, або якійсь їх галузі, якщо вважати, що для сіверян типовим буде не поховання, а тілоспалення, таке рідке на території Переяславської землі.

Дальші розшуки в межах кол. Лохвицького повіту, з огляду на численність давніх пам'яток, повинні дати більше даних для розвязання знятого питання.


Суспільне надбання

Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах.


  • Робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах, тому що вона опублікована до 1 січня 1931 року.
  • Цей твір захищений авторським правом в Україні до 1 січня 2031 року згідно з законом України про авторські й суміжні права.
  • Автор помер у 1960 році, тому ця робота є в суспільному надбанні в тих країнах, де авторське право діє протягом життя автора плюс 60 років чи менше. Ця робота може бути в суспільному надбанні також у країнах з довшим терміном дії авторського права, якщо вони застосовують правило коротшого терміну для іноземних робіт.