Веселим людям на втіху!/А в місяці сентябрі та впала пороша

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Веселим людям на втіху!
Олександр Півень
А в місяці сентябрі та впала пороша (фольклор, ред. Олександр Півень)
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Цей текст написаний ярижкою.

А въ мисяци сентябри та впала пороша,
Тымъ дидъ бабу полюбывъ, що дуже хороша!
Нема зубивъ, ни очей, ни рукы правои, —
Прыпадае дидъ до бабы, якъ до молодои!
Взявшы бабу за рученьку, повивъ у садочокъ:
— Охъ, ты моя люба-мыла, дорогый цвиточокъ!
Взявшы бабу за рученьку, повивъ у свитлыцю


Поважае дидъ бабусю, мовъ ту молодыцю!
Посадывшы на прыпичку, ставъ пыльно дывытьця.
Колы-жъ тая вража баба зовсимъ не годытьця!
И сычыть, и бурчыть, проты дида не мовчыть!
Дидъ способу прыбирае, якъ ту бабу по-побыть,
Цилувавъ, мылувавъ и по щокамъ ляскавъ,
И самъ дидокъ утомывся, покы бабу вкоскавъ!
Ой, не знаю, де подиты, чы въ хату, чы въ сины,
Чы покынуть стару бабу, щобъ свыни иззилы!
Дидъ видъ серця одійшовъ, та й до бабы пидійшовъ:
— Пиды бабо, вмыйся, гарненько вберыся;
Убырайся, стара бабо, у всякее билля,
Хочу тебе повесты хочъ разъ на весилля!
Подывывся дидъ на бабу, на хорошу вроду

Повивъ йійи на мистокъ, та й упхнувъ у воду!
— Оттутечкы, стара бабо, оттутечкы кайся,
Тутъ водыця холодненька, тутъ и покупайся!
Ой, тутъ баба крикнула: рятуй мене друже,
Нащо мене сюда ты пхнувъ, тутъ холодно дуже!
А що баба вырыне, тутъ дидъ кіемъ и двыне,
Поты баба булькотала, покы и пропала.
Иде дидокъ вулицею, та въ долони плеще, —
Ой, колы здоровъ я буду, оженюся ище!