Веселим людям на втіху!/Калмик та прохожий

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Веселим людям на втіху!
Олександр Півень
Калмик та прохожий
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Цей текст написаний ярижкою.
15. Колмыкъ та прохожый.

Йихавъ колмыкъ дорогою верхомъ на коняци, уйихавъ у балку, а тамъ надъ дорогою сыдыть прохожый чоловикъ у обирваній одежи, ще й калика.

Жалко стало колмыкови того каликы, що винъ сыдыть якъ сырота, винъ и каже до його:

— Эй, бедной сырта! Сыдышъ гелбокый балка, нема въ тебе своя хатка, нема бачка-мачка! Хылы своя голова на моя серце! Садысь на моя маштакъ, найидемъ на моя кибитка: тамъ есть у мене бачка-мачка, дасть тебе штана-сорочку, дасть тебе хлеба и махану кусочку!..

Той калика сивъ на його маштака, а колмыкъ за повидъ веде. Выйихалы зъ балкы, а калика и каже:

— Колмыченьку, батеньку, пусты, я й самъ буду йихать!

Колмыкъ оддавъ йому повидъ, а самъ зъ боку пишовъ; тоди той прохожый калика ставъ потрошку пидганять коня, а дали якъ прыпустыть рыстью, та й утикъ одъ колмыка зовсимъ зъ конякою. Такъ його колмыкъ бильше и не бачывъ!

Йиде другый разъ той колмыкъ дорогою, зайихавъ у балку, колы упьять сыдыть надъ дорогою прохожый, тильке не той, що одъ його утикъ зъ конякою, а другый. Пройизжае колмыкъ коло його та й каже:

— Эй, бедной сырта! Сыдышъ гелбокій балка, нема въ тебе своя хатка!.. Хылы своя голова пидъ хвистъ моя кобыла!.. Другый разъ не обманышъ!

Якъ ушкварыть тоди колмыкъ свою кобылу, такъ тильке курява схватилась!

А. Пивень.