Веселим людям на втіху!/Козацька доля

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Веселим людям на втіху!
Олександр Півень
Козацька доля (Тарас Шевченко, ред. Олександр Півень)
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Цей текст написаний ярижкою. • Існують інші версії цієї роботи: [[Козацька доля]]
11. Козацька доля.

Той блукае за морямы,
Свитъ перехожае,
Доли, доленькы шукае…
Немае, немае, —
Мовъ умерла! А той рветьця
Зъ усіеи сылы
За долею… Отъ-отъ догнавъ!
И — бебехъ въ могылу!
А въ иншого сиромахы
Ни хаты, ни поля,
Тильке торба; а зъ торбыны
Виглядає доля,
Мовъ дытынка; а винъ йійи
Лае, проклинае
И за чвертку закладае, —
Ни, не покыдае, —
Якъ репьяхъ той, учепытьця
За латани полы
Та й збирає колосочкы
На чужому поли.
А тамъ — снопы, а тамъ — скырты,
А тамъ — у палатахъ
Сыдыть соби сиромаха;
Мовъ у свойій хати.
Такая-то доля тая, —
Хочъ и не шукайте:
Кого схоче — сама найде,
У колысци найде.

(Изъ „Невольныка“ — Т. Шевченко).