Веселим людям на втіху!/Ой тисяча сімсот дев'яносто та второго года

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Веселим людям на втіху!
Олександр Півень
Ой тисяча сімсот дев'яносто та второго года (фольклор, ред. Олександр Півень)

Ой, тысячу симсотъ девьяносто
Та второго года,
Прыйшла грамота одъ царыци
Съ Петербурга города.
Ой, щобъ панъ Чепига и панъ Головатый
Зибравъ усихъ Чорноморцивъ,
Та ишовъ на Кубанськи степы жыты.
Эй, нумо, браття, славни чорноморци,
Ворони кони сидлаты,
Бо лыбонь не жарты намъ царыця пыше —
Изъ Слободзеи выступаты!
Ой, вы прощайте, курини любезни,
Уже-жъ намъ у васъ бильше не жыты!
Ой, и прощайте вы, степы буджацьки,
Вже-жъ намъ по васъ бильшъ не ходыты!
А ты прощай, Днистеръ, ой ты, ричко мутная,
Вже-жъ намъ бильшъ съ тебе воды не пыты!
Ой, бо мы пидемъ на Кубань-ричку
И тамъ будемъ вично жыты.
Степы-лугы, воля-звирей, рыбы много,
То мы будемъ рыбу ловыты,
А вражого черкеса що-дня, якъ зайця,
По лисахъ та по горахъ гоныты.
Вы-жъ будете знать, вражи черкесы,
Що-то може чорноморець!
Ой, постараймося, мылее браття,
Хай поможе Мыкола-чудотворець!