Веселим людям на втіху!/Пісня про козака Мороза

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Веселим людям на втіху!
Олександр Півень
Пісня про козака Мороза
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Цей текст написаний ярижкою.
4. Писня про козака Мороза.

Ой, Морозе, та Морозенку,
Ой, ты славный козаче!
За тобою, та морозенку,
Вся Украйина плаче!
Та не такъ тая Украйина,
Якъ тее горде війско…
Ой, заплакала Морозыха,
Идучы рано на мисто!
Ой, заплакала Морозыха,
Та й стала тужыты,
Що взялы йійи сына Мороза
У військо служыты.
„Не плачъ, не плачъ, та Морозыхо,
Объ сыру землю не быйся,
Ходимъ зъ намы, зъ намы козакомы,
Та меду-вына напыйся!“
 — „Ой, чого-сь мени, панове-браття,
Медъ-выно не пьетьця,
Ой, десь мій сынъ, Морозенко,
Зъ Туркомъ-шведомъ бьетьця.
Ой, щось, браття, передъ дворомъ
Сызый орелъ вьетьця,
Мабуть мій сынъ, Морозенко,
Назадъ не звернетьця!“

У недилю та ранесенько,
Та ще до-схидъ сонця,
Ой, плакала Морозыха,
Сыдя у виконця.
Ой, щось рано, ранесенько
Ставъ макъ роспуськатьця;
Мабуть мій сынъ, Морозенко,
Въ неволю попався!
Ой, за нашою та гряныцею
Шведынъ зь ляхомъ бьетьця,
Нехай бьетьця, рубаетьця,
Винъ у тому кохаетьця.
Нехай бьетьця та воюетьця,
Йому Богъ не поможе,
Ой, якъ прыйде та Морозенко —
Всихъ додолу положе!
Ой, изъ-за горы, зъ-за крутои
Гордо військо виступае;
Попереду та Морозенко
Сывымъ конемъ грае.
Ой, прыхылывъ головоньку
Коныку до грывы,
Ой, роспустывъ чорни кудри
Коню до копыта.
„Иды-иды, сывый коню,
Тыхою ходою,
Зостринемся изъ ордою
За быстрою рикою.
Ой, не выспивъ та Морозенко
На коника систы,
Обступылы Морозенка
Турецькыи війська,

По тимъ боци запорожци
Покопалы шанци,
Ой, піймалы Морозенка
У недилю вранци.
Ой, не даромъ ранесенько
Той макъ роспуськався, —
Ой, уже-жъ нашъ Морозенко
Въ неволю попався!
„Продавай-же матусенько,
Волы та коровы,
Та выкупляй свого сына
Съ тяжкои неволи.
Продавай-же, матусенько,
Бычкы та телыци,
Та выкупляй свого сына
Съ сырои темныци!
Не лай мене, матусенько.
Гризнымы словамы,
Схаменешся, обильешся
Дрибнымы сльозамы“...
Якъ узялы Морозенка
На гострыи спысы,
Та понеслы Морозенка
У темныи лисы.
„Та вьяжы, вража татарюго,
Назадъ рукы стуга…
Буде на васъ, козаченькы,
Велыка потуга“…
Ой, вывелы Морозенка
На Савуръ-могылу:
„Подывыся, Морозенку,
На свою Вкрайину!

Подывыся, Морозенку,
Чы далеко выдаты?..
Ой, часъ тоби, Морозенку,
Сыру землю глодаты!“
Посадылы Морозенка
На дубовій лавци,
Знялы съ того Морозенка
Кармазинъ, сапьянци.
Посадылы Морозенка
На стальнимъ колочку:
„Скыдай, скыдай Морозенку,
Шовкову сорочку!“
Посадылы Морозенка
На биле ряденце,
Ой, выннялы зъ Морозенка
Кровавое серце!…
Познималы зъ Морозенка
Вси червони стричкы,
Куди везлы Морозенка,
Тамъ кровьяни ричкы!..
Роскопалы Морозенку
Глыбоку долину,
Высыпали Морозенку
Високу могылу.
Ой, чый-же то сывый коныкъ
По табуни ходыть?
Ой, то-жъ того Морозенка,
Що по свиту не ходыть!
Ой, чый-же то сывый коныкъ
По табуни грае?
Ой, то-жъ того Морозенка,
Що на свити не мае!

Ой, чый-же то сивый коныкъ
По табуни скаче?
Ой, то-жъ того Морозенка,
Що вся Вкрайина плаче!
Насыпали Морозенку
Высоку могилу:
„Дывысь, дывысь Морозенку,
На свою Вкрайину!“
„Чому-сь мени, мыле браття,
Вкрайина не мыла,
Тильке мылый, мыле браття,
Мій конычокъ сывый.
Осидлайте коня мого,
Та повьяжить зброю,
Нехай бижыть въ Украйину
Та до мого дому.“
Прылетила зозуленька,
Та й сила на лисци,
Пытаетьця Морозенка:
„Чы хочешь ты йисты?“ —
„Не хочу я, зозуленько,
Ни пыты, ни йисты, —
Ой, занесы до матенькы
Та тяжкыи висты!“..
Прылетила зозуленька,
Начала куваты:
„Выйды, выйды, Морозыхо,
Морозова маты!“
Прылетила зозуленька,
Сила на воротяхъ:
„Выйды, выйды, Морозыхо,
Въ червоныхъ чоботяхъ!“

Ой, якъ выйшла Морозыха
У густыи лозы, —
Ой, облылы Морозыху
Дрибненькыи сльозы.
„Чы чулы вы, сусидонькы,
Якый сонъ прыснывся?
Ой, що вчора извечора
Мій сынъ оженывся!
Ой, узявъ винъ въ чыстимъ поли
Вирную дружыну:
Высокую могылоньку,
Хрестъ та домовыну!“
Ой, Морозе, Морозенку,
Ты славный козаче,
За тобою вся Вкрайина
Тяжко-важко плаче!..


Суспільне надбання

Цей твір знаходиться в суспільному надбанні в Україні та в США оскільки він був опублікований до 7 листопада 1917 року (за новим стилем) на території Російської імперії.


За винятком територій Великого князівства Фінляндського і Царства Польського, і не був опублікований на території Радянської України або інших держав протягом 30 днів після дати першої публікації. Не дивлячись на історичну спадкоємність, юридично Україна (СРСР), не є повним правонаслідувачем Російської імперії. Оскільки Російська імперія не була учасницею міжнародних угод в області авторського права, загальний міжнародний захист цього твору також не здійснюється.

Россия