Веселим людям на втіху!/Пісня про козака Супруна

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Веселим людям на втіху!
Олександр Півень
Пісня про козака Супруна (фольклор, ред. Олександр Півень)
Цей текст написаний ярижкою.
23. Писня про козака Супруна.

Гей, не знавъ козакь, та не знань Супрунъ
Якъ славонькы добуты;
Гей, зибравъ військо, славне запорижське
Тай пишовъ орду быты!
Гей, у суботу, проты недилонькы
Супрунъ изъ ордою стявся,
Гей, а въ недилю, въ обидню годину
Самъ въ неволеньку попався.
Ой, якъ почали превражи мурзакы
Козака Супруна вьязаты,
Гей, ставъ козакь, та ставъ Супрунъ
Зтыха — голосъ промовляти:
„Ой, не вьяжить мене, превражи мурзакы
Та назадъ рукамы,
Та выведить мене, превражи мурзакы,
Та изъ мойимы козакамы.
Ой, выведить мене, превражи мурзакы,
Та на Савуръ-могилу,
Ой, нехай-же я стану, подивлюся
Та на свою Украину!
Ой, не вьяжить мене, превражи мурзакы,
Та назадъ рученькамы,
Та пустить мене въ чистее поле
Та погулять съ козакамы“.
— Було-бъ тоби, Супруне козаче,
Та нашои башты не рубаты,
Якъ хотивь ты у чыстому поли

Ta съ козакамы погуляты! —
Высока могыла, шырока долына,
Сызокрылъ орелъ литае,
Ген, стоить військо, славне запорижське
Та якъ макъ процвитае.
„Ой, пышить листы, та мылее браття,
Ажъ у Сичь до кошового
До началныка війскового
Та товарыша мого:
Ой, нехай-же винъ Супрунового коня вороного
Та за безцинокъ избувае,
Ой, нехай-же мене, козака Супруна,
Та зъ неволи викупляє“.
— Ой, не хочу-жъ я Супрунове добро
За безцинокъ избуваты,
Ой, не хочу-жъ я козака Супруна
Изъ неволи выкупляты.
Гей, колы хотивъ та козакъ Супрунъ
Та у Сичи пануваты,
Гей, було-бъ же не брать війська запорожського
Та не йты воюваты. —
— Гей, ты, козаче, козаче Супруне,
А де твои голубыи жупаны?
„Гей, мои жупаны повдягали ханы,
Мене-жъ закували въ кайданы“.
— Гей, ты, козаче, козаче Супруне,
А де твои вороныи кони?
„Гей, мои кони въ хана на прыпони,
Самъ я молодъ у неволи“.
— Гей, ты, козаче, козаче Супруне,
А де твои рушныци?
„Гей, мои рушныци въ хана у свитлыци,
Самъ я молодъ у темныци!“