Веселим людям на втіху!/Пісня про полон генерала Кухаренка

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Веселим людям на втіху!
Олександр Півень
Пісня про полон генерала Кухаренка (фольклор, ред. Олександр Півень)
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Цей текст написаний ярижкою.
22. Писня про плинъ генерала Кухаренка.

У пьятныцю на базари
Вси заговорылы,
Що старого Кухаренка
Взялы-полонылы.
Зазвонылы до ранньои
Богу помолытьця;
Рознеслыся слухы тяжки,
Людъ чого-сь боитьця…
Зажурылысь стари й мали —
Народъ голосуе…
Пыта одынь у одного:
Чого людъ сумує?
Чого острахъ на всихъ найшовъ?
— Чого? — Ты не знаешъ:
Генерала Кухаренка
Узявъ черкесъ…
Його зъ зятемъ захопылы,
Обохъ полонылы,
А поштаря и козака
Тамъ-же и убылы…
Пишовъ гоминъ у народи,
Братъ брата пытае,
Роспытують, розказують,
А нихто не знає,
Чы то правда, чы неправда…
Иншый не йме виры,

Щобъ старого Кухаренка
Взялы бузовиры!
Людъ сумуе и гвалтуе:
„Взялы-полонылы…
Кухаренка, та ще зъ зятемъ
Въ кайданы забылы!“
Затужылы Чорноморци:
„Ой, Боже нашъ, Боже!
Ой, хто теперъ у прыгоди
Намъ биднымъ поможе!?“
Отакъ чувъ я на базари,
На улыци-жъ бачывъ,
Йидуть верхы тры черкесы
И пытають „Бабчи“.
Пидъйихалы до будынка
Вельможного пана,
Изъ коныкивъ не злизають —
Мабуть така шана!..
Я дывывся изъ крипости:
Якъ воны стоялы,
Выйшовъ хлопець, щось сказавъ йимъ,
Воны й поскакалы
До будынку Кухаренкивъ —
Звистку мабуть даты…
Кажуть, диты буцимъ зналы,
Та не чула маты.
У вивторокъ пройшла чутка,
Люде говорылы,
Що черкесы сорокъ тысячъ
На выкупъ просылы.

Изъ сборника А. Биглая.