Веселим людям на втіху!/Страшний косар

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Веселим людям на втіху!
Олександр Півень
Страшний косар
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Цей текст написаний ярижкою.
17. Страшный косарь.

По надъ полемъ иде,
Не покосы кладе,
Не покосы кладе — горы:
Стогне земля, стогне море,
Стогне та гуде,
Косаря у ночи
Зостричають сычи;
Жне косарь, не спочывае,
Ни на кого не вважае, —
Хочъ и не просы.
Не крычы й не просы;
Не клепае косы;
Чы то городъ, чы то поле,
Якъ брытвою старый голыть
Усе, що дасы.
Мужыка й шынкаря,
Сыроту кобзаря,
Прыспивуе старый, косыть;
Кладе горами покосы,
Не мыне й царя.
И мене не мыне,
На чужыни зотне —
За решоткою задавыть.
Й хреста нихто не поставыть
И не помьяне!

Изъ „Кобзаря“ Т. Шевченко.